5. ХУТОРЯНИ

                             

    З розповіді Мальчик Єлизавети Іванівни: « На Урал з Ленінграда евакуювалася у 1942 році і Мартіяс Євдокія з дочками Галиною і Мотрею. Її сина Григорія забрали до армії у 1940 році. У Ченчиках, до переселення, Євдокія Єпифанівна проживала сама з дітьми. Вона була не з корінних, розмовляла російською мовою. На Уралі ми проживали в селищі Біла Єлань Талицького району. Там ми з Євдокією навчалися на курсах трактористів і працювали в колгоспі. Зарплату отримували лише борошном, п’ять кілограмів на місяць. Потім я стала трактористкою, а Євдокія не здала іспит. Потрібно було проїхати «вісімку» на тракторі і з «вісімки» в’їхати у ворота. Я  виконала завдання, а  вона не справилася.     

     Євдокія побивалася за сином. Ходила до райкому, військкомату, але так про його долю і не дізналася. Григорій добре навчався, ще і працював – розносив пошту у Ченчиках. З  Уралу ця сім’я не повернулася».

   .Мартіяс Григорій Олексійович

                                                               (1920 -1942)

    У 1940 році Григорій Олексійович Мартіяс призваний до Червоної армії у 5-у окрему роту військ НКВС по охороні особливо важливих підприємств промисловості.

       На початку війни 5-а окрема рота військ НКВС по залізниці перекинута на Карельський фронт ( ускладі 265 чоловік рота охороняла військовий завод №56 м. НижнійТагіл. Завод боєприпасів «Планта». Заснований у 1939 році). Рота увійшла до складу Кандалакшської оперативної групи. Весною 1942 року, на основі даної оперативної групи була створена 19-а армія Карельського фронту. Армія тримала оборону на  кандалакшському напрямку від озера Кулос до озера Лейське. Почергові контрудари протистоящих сторін не давали результатів, тому лінія оборони утрималася до вересня 1944 року. Надзвичайно склад-ні погодні умови, тундра, болота, гола, покрита скелями земля. Довга зима із заметілями потребували особливих методів ведення бойових дій у цих районах. Лише тут війська фронту використовували для транспортування упряжки оленів або собак. Надзвичайно важливим було також використання снайперських стрільців зі спеціальних підрозділів НКВС.

     26 вересня 1942 року стрілець 5-ї окремої роти військ НКВС по охороні особливо важливих підприємств промисловості Мартіяс Григорій Олексійович загинув у районі передньої лінії оборони на кандалакшському напрямку від прямого влучення міни.

.