суботу, 22 серпня 2015 р.

Холми - 1947 рік


      На  1947 рік відновлюється робота медичних закладів. Районний відділ охорони здоров’я очолює завідуючий хірургічним відділенням Холминської районної лікарні Соломко Андрій Романович. Головним лікарем лікарні знову стає Терещенко Василь Йосипович. Лікарня отримала  персонал,  який набув великого досвіду фронтової медичної практики.
      У 1947 році в районі почали працювати Холминська районна лікарня, 18 медично-санітарних пунктів, 2 аптеки, 4 амбулаторії. Районна лікарня розрослася до 50 ліжко-місць ( повна версія історії Холминської лікарні  на стор. 000).
       У цьому році особливого статусу набуває лісовий масив «Холминська дача», який у селі зветься «Майський ліс»: «На основі постанови Ради Міністрів СРСР від 18 вересня 1946 року ряд лісових дач Холминського району віднесено до лісів першої групи, так званих зелених зон. До таких віднесено урочище «Борок» квартали 13 і 14 площею 94 га і  «Холминська дача» від 7 по 12 квартали включно площею 306 га. Забороняються будь-які рубки і випас худоби. Вони мають призначатися для відпочинку трудящих».

       У 1947 році змінилося керівництво районної ради народних депутатів. Головою виконкому райради став Колесніков Онуфрій Михайлович, посаду заступника посів
Кириченко Трохим Леонтійович, секретар – Михайлович Макар Миколайович. Єременко Михайло Демидович   призначений завідуючим районним  відділом сільського господарства райвиконкому. 20 лютого 1947 року в райвиконкомах були створені відділи сільського господарства, тобто колгоспи  як артільні структури вже повністю «підминалися» державою.
     Комсомольську роботу в районі очолив Веретеник Іван В., відділ комсомолу по роботі з піонерами – Бугера Микола Степанович.
     У райкомівській партійній структурі посаду другого секретаря посів Солохненко Іван Порфирович, лишивши відділ пропаганди. Численні районні відділи очолювали Назаренко Василь Романович – відділ соціального забезпечення, Савченко Іван Климович – статистичний відділ, Каношевич Сергій Йосипович – торговий відділ, Демченко Сергій Дем’янович – відділ державної безпеки. Військовий комісаріат району очолив Мазур Іван Савелійович.
    Розпочав  діяти районний шляховий відділ під керівництвом М.Свириденка.

    Між спиртовим заводом і сучасним стадіоном відновилася робота відгодівельного пункту. Під керівництвом   Ментія Андрія Семеновича відгодівельний пункт розрісся до відгодівельного радгоспу. Згодом комплекс став вагомою ланкою тваринництва району.
    Основним доповненням до кормів відгодівельного пункту була барда спиртового заводу, який розташовувався поруч. По довгих дерев’яних  жолобах барда текла прямо на територію цього господарства.
    7 листопада 1947 року, до чергової річниці славнозвісної революції, районна газета писала: «У Холминському відгодівельному пункті приріст на кожну голову складає 103 %. Гарних успіхів по відгодівлі худоби досягли Ольга Перерва, Хівря Висоцька, Тетяна Війтова. Добре працюють возій фуражу Микола Гулак і  рахівник Туся Любинська».
    Незадовго до цього в газеті був «сигнал», що головний бухгалтер Свиридов і комірниця Шеремет підгодовують собі по кабанчику на території пункту!!!
    «Стратегічними» організаціями того часу в районних центрах були ряд заготівельних контор: «Заготзерно», «Заготльон», «Заготскот», «Заготживсировина». Ці організації, як правило, були злачними  місцями для різного роду спекуляцій. Закупівля велася у населення за готівку  або для отримання довідки про планову здачу, якою населення обкладалося примусово. Тут процвітало обважування здавачів, могоричі за сортність, від чого залежала ціна. Сам же заготовач був наділений надзвичайними повноваженнями – визначати  всі ці стандарти «на око».
    Самою розкрученою конторою у рубриці «Перець» районної газети «Соціалістичним шляхом» була заготконтора «Заготживсировина». Для читача зазначимо, що районні контори «Заготживсировина» створювалися у 1940 році на основі Постанови РНК СРСР і наказу Наркомату. Контори виконували заготівлю шкіряно-хутрової сировини, хутра, щетини, кісток тварин в порядку державних закупівель і обов’язкових поставок, завідували мисливським промислом. Пізніше функції контор були передані районним споживчим товариствам.
   Так у  газеті частенько публікувалися оголошення про зміну посадових осіб Холминської контори «Заготживсировина»:  директор тов. Теплицький знятий з роботи; заготовач у Холмах Будник знятий з роботи. Забігаючи наперед, наведемо розповідь з рубрики «Перець» 1954 року: «Здоровий дядько в зеленому картузі і галіфе щодня тиняється в райцентрі від магазину до чайної,  від чайної до закусочної. Навколо нього – його свита з контори. Це директор контори «Заготживсировина» Юхим Сідляр…».
   Наступного року Юхим Семенович уже був керуючим конторою «Заготскот» і знову відома вже нам рубрика повідомляє: «Холминським приймальним пунктом міжрайонної контори «Заготскот» керує Сідляр Юхим Семенович.  Якщо і прийме скот, то з замочуванням..».
    У 1956 році знову чергова стаття «Не називаючи прізвищ»: «Спочатку він завідував «Заготхудобою». Тоді хильне і, коли приведуть бичка здавати: «Півнів не приймаю!» Довелося переставити в комунгосп – та там його більше цікавила чайна. Переставили в аптеку – знову підвело спиртне. То йому як дали, опинився аж у «Заготскоті» знову! Роздивився,  а контора на тому ж місці, тож і почав по-старому».
     1947 року вже запрацювали заклади з надання послуг населенню. У центрі села відкрилася промартіль «Перемога» і голярня (парикмахерська). У промартілі шили чоботи. Керував артіллю Авербах. Про роботу парикмахерської в газетній статті писалося: «У голярні працює один «Данилко». Данило Григорович приходить чітко на 9 00. Повільно розкладає свої інструменти. Голити першого клієнта може до десятої години, не поспішає. Зате ходить на дім голити прокурора…». 
                                                                   ***
      На 1947 рік припадає початок випуску продукції спиртовим  та лісопильним заводами.
29 травня 1947 року під Ченчиками, на річці Убідь, розпочалося будівництво колгоспом «Червоний маяк» нової гідроелектростанції. Електростанція потужністю 35 кіловат повинна була дати електроенергію для Холмів. Планувалося забезпечити електрикою три місцеві колгоспи, спиртовий завод та МТС.
    У березні відновлений лісопильний завод видав першу продукцію. Під відкритим небом працівники заводу у травні виконали план по випуску шпал для залізниці. Згодом було повністю відбудоване приміщення. Першість по виробництву тримала бригада, в якій машиністом працював Каталов, а станковим Філіпченко. Відзначалася відмінна робота робітників Солохненка Пилипа, Гладченка Олексія, Моргуна Василя. На подачі та вивезенні лісу Євдокія Олексієнко виконала норми на 125 відсотків. Директором лісопильного заводу був  Волошок.
    Головним завданням року на спиртовому заводі було розпочати випуск спирту. Активно працювали працівники на заготівлі торфу, відновленні виробничих приміщень та власного цегельного заводу. Вже у серпні  торфорозробка заготовила 8200 тонн торфу.На вивезенні торфу відзначилися возії Рябченко А, Клюй Н, Єременко М. Вони кіньми щодня вивозять торф, щоб забезпечити завод на зиму паливом.
    Працівники заводу своїми силами відновили і пустили у дію цегельний завод. За короткий період було виготовлено 27 тисяч штук цегли для ремонту спиртового заводу. На відновленні цегельні відзначилися відмінною працею Рубан Є., Нагорний М., Деньгуб П., Мелашенко А.
     У вересні 1947 року спиртовий завод приступив до виготовлення спирту. На початку листопада було закінчено відновлення зірваної у 1942 році стіни приміщення головної колони. На ремонті відзначилися Лисенко І., Ісаєнко З., Новак М., Авдієвський А. Відзначено за добру роботу і слюсаря Заболоцького Є. З дитинства він був круглим сиротою і проживав у старшого брата. У 1929 році поступив на Лохвицький цукровий завод учнем підручного слюсаря. Потім працював слюсарем на заводах Харкова, Києва, Донбасу, Миколаєва, Кавказу. Після демобілізації з армії прийшов  на Холминський спиртозавод.
    У грудні вже були відзначені працівники головного виробництва під керівництвом головного інженера Геллі. Відзначилася зміна технолога Івана Силенка, апаратчики Сергіїва Раїса Тихонівна і Федір Шкабара.
    Холминська МТС працювала вже під керівництвом Марьяша Олександра Григоровича. У  стінгазеті машинно-тракторної станції «За врожай» Давид Кошкін відзначав відмінну роботу ремонтних бригад завідуючого майстернею Тимошенка І. і механіка Помаза.
    У червні за весняні роботи відзначено бригади Петра Степанця, Василя Єрмоленка, Івана Дорошка, Федоса Жовтого, Єгора Зеленого, Семена Шматка, Олексія Демченка. Кращими трактористами признані Ганна Помаз з напарницею Оленою Гренок (виорали 380 га), Пріся Патенок з напарницею Ганною Тишик (виорали 370 га), Семен Панченко з напарником  Іваном Щербаком (виорали 345 га), Олена Коваль з напарником Федосом Смальохою (виорали 340 га). У вересні кращим машиністом признано Міхієнка, який намолотив 3463 центнери зерна.
    Окремо відзначалася бригада по ремонту коробок передач Петра Степанця. У складі з трьох  чоловік вона добре справлялася з ремонтом. Трактористка Олена Зборщик займалася  розборкою і промивкою, Степанець і тракторист Коробко Петро – зборкою і регулюванням.
   Справно працювала і бригада Єгора Зеленого на ремонті двигунів. Відзначалися відмінною роботою Олексій Демченко – на шарошці підшипників, Федір Жовтий – на шарошці головок двигуна. Відновлювали деталі токарі Войтик та Індрусинський. Значних успіхів досягли справні слюсарі Карнаух  Демид Герасимович та Харитон Мальчик, коваль Клименко Федір.
    У колгоспі «Червоний маяк» кращою ланковою признано Рудяк Параску. На заготівлі сіна з роботою найкраще справлялася бригада, де бригадиром Р.Зуй.
    Відзначився колгосп високим врожаєм фруктів і городини. Зібрано багато огірків, капусти і яблук.
    Зазначалося, що конюхи Є.Єременко, А.Резніченко і Є.Малюк слабо доглядали коней. Колгосп мав 17 молодих бичків, але їх, як тяглову силу, не привчали до роботи.

     У колгоспі ім. Леніна за незадовільну роботу на звітно-виборчих зборах знято голову колгоспу Радомського. Новим головою обрано Корха Івана Сергійовича. Так колгосп добре провів посівну компанію. На косовиці сумлінно працює  косар Гладченко Семен і старенькі люди Кубрак Юхим і Дорошко Данило, яким уже по 60 років, а на сінозбиранні –  жінки-конюхи М.Дорошко та М.Савченко.

Немає коментарів:

Дописати коментар