3. Холминський партизанський загін імені Сталіна

    Коли фронт посунувся далеко на схід, у батальйоні було вирішено перейти на тактику партизанської війни. Надії на те, що війська Червоної Армії ось-ось поженуть ворога назад, стали примарними.  Винищувальний батальйон перейменували в партизанський загін імені  Сталіна. Командиром загону обрали Івана Івановича Водоп'яна.

     Так розпочав свою боротьбу Холминський партизанський загін ім. Сталіна.

     У післявоєнній історії радянського періоду, після розвінчання культу «вождя», цей партизанський загін більше згадується як загін ім. Леніна. Думаємо, сучасний «ленінопад» в Україні не є новим приводом для перекручування історичної правди. Партизанський загін залишив свій слід в історії боротьби проти ворога як Холминський загін імені Сталіна. Хоча його склад у подальшому був 4-ю ротою Чернігівського обласного партизанського загону,  4-ю ротою партизанського з’єднання під командуванням О. Ф.Федорова, 3-ю ротою партизанського з’єднання під командуванням М.М.Попудренка, Холминським партизанським загоном ім. Леніна в партизанському з’єднанні імені  М.М. Попудренка.

     До цього часу існує багато «білих плям», які ще належить вивчити, про партизансько-підпільну боротьбу. Варто відділити постійно підкреслювану роль комуністичної партії і міфи збройної боротьби у ворожому тилу з перших днів окупації. Також ми повинні не замовчувати і особливу жорстокість окремих партизанів під час безпідставного знищення «зрадників» на першому етапі боротьби, доки  на рубежі 1942-1943 років партизанський рух не перетворився в важливий фактор допомоги Червоній Армії в розгромі і вигнанні з української землі фашистських окупантів.

      Вивчаючи історію бойового шляху холминських партизанів у 1941-1945 роках, потрібно зазначити, що загін зазнавав  реформувань, але завжди значився в  партизанському середовищі бойовою одиницею – Холминський загін.

       Весною 1943 року велика  частина холминців входить до складу Чернігівсько – Волинського партизанського з’єднаня, яке під командуванням О.Ф.Федорова вийшло в рейд на Західну Україну.

***

       У серпні 1941 року на території Холминського району партизанські загони створилися також у Рейментарівці, Перелюбі, Корюківці. У районі лісів Гуліно збирався Чернігівський обласний партизанський загін, а згодом у лісах під Холмами відбулося його повне формування.

Рейментарівський партизанський загін імені  Щорса

       У селі Рейментарівці голова колгоспу Тунік Борис Степанович створив Рейментарівський винищувальний батальйон. Коли в Холми вступили німецькі війська, загін Б.С.Туніка вийшов у ліс. Далі батальйон став  партизанським загоном імені  Щорса. Його кістяк склали голова сільради Тунік Д.С., парторг колгоспу Сафронов Г.А., Ростальний С.Г., медпрацівники Уляна Пилипівна Єременко і Олена Дмитрівна Кубрацька.

Перелюбський  партизанський загін імені Чапаєва

       У селі Перелюбі молодий директор школи Олександр Петрович Балабай створив винищувальний батальйон. Далі батальйон став  партизанським загоном імені  Чапаєва. Комісаром було призначено завідувача парткабінетом райкому партії Михайла Ілліча Нахабу.

Корюківський партизанський загін

      У серпні 1941 року  було створено партизанський загін Корюківського району. У вересні-грудні 1941 року загін дислокувався на території колгоспного господарства «Ніжинець» Андроницького лісництва. Командир Козик Петро Ілліч.  З 10 грудня 1941 року командиром загону призначено  Короткова Федора Івановича, комісаром – Йосипа  Івановича Рудого (загинув 23.01.1942 р.)

      У січні 1942 року корюківські та перелюбські партизани утворили 2-гу стрілкову роту обласного об’єднаного партизанського загону. Командир – Олександр Петрович  Балабай, комісар – Федір Іванович  Коротков.

Чернігівський обласний партизанський загін імені Леніна

      У середині вересня 1941 року за Ченчиками, в районі розібраної вузькоколійки, формується Чернігівський обласний партизанський загін імені Леніна.

      У зв’язку з наближенням лінії фронту третій секретар обкому партії Микола Микитович Попудренко відповідав за евакуацію з північних районів області матеріальних цінностей та кадрів, координував розгортання мережі підпільних організацій та створення партизанських загонів. Коли 23 серпня німецька авіація стала бомбардувати Чернігів, він проводив  евакуювання  зброї і боєприпасів. Від першої скинутої бомби міліція і НКВС покинули своє приміщення і накивали п’ятами з міста. Великих сил йому  знадобилося, щоб вивезти хоча б частину озброєння та продовольства. 25 серпня М.М.Попудренко з партпрацівниками Новиковим Семеном Михайловичем, Єременком  Василем Омеляновичем  і Демченком прибув до Корюківки. У районі села Гуліно Микола Микитович  збирає партизанський загін. Проводять часткові каральні та бойові операції. Після 20-го вересня виходять у район Рейментарівських лісів, облаштувавши тут партизанську стоянку. 18 жовтня 1941 року до загону пробилися Капранов Василь Логвинович, Дружинін Володимир Миколайович і Герасименко. Вони вийшли з оточення під Пирятином. Відомостей про першого секретара обкому Олексія Федоровича Федорова, який був разом з ними ще 15 вересня  в «пирятинському котлі», доки  не було.

       Зі щоденника М. М.  Попудренка:

      «18 листопада 1941 року. Ранком прибув тов. Федоров. На що можна було і чекати. Я не зразу його впізнав. Заріс, у драному жакеті, в паршивих штанцях навипуск, калоші, драні чоботи, вуса, як у Тараса Бульби…»

     Судячи з записів у щоденнику М.М.Попудренка, можна зрозуміти, що в подальшому весь тиждень велися переговори про передачу командування загоном. У результаті сформований загін згідно з компартійною ієрархією був переданий Федорову. Як говорили партизанські ветерани,  « з козилівської печі на все готове».

 

1-а сторінка щоденника М.М. Попудренка

  

     Командиром обласного загону став О.Ф. Федоров, заступником командира загону призначено М.М. Попудренка, комісаром – члена бюро обкому  Яременка Василя Омеляновича (член обкому), начальником штабу – Рванова Дмитра Івановича (вийшов з оточення, лейтенант), начальником контр-розвідки – Новикова Семена Михайловича (секретар обкому).