пʼятниця, 6 березня 2015 р.

6. Хронологія партизанських дій зимою 1941 – 1942 року


       Перша група німецьких поліцейських військ 40-50 чоловік зупинилася в Холмах 15 листопада 1941 року. Після проходження наступаючих військ вермахту, у кінці серпня, німецькі підрозділи на території району не залишалися. З початком активних дій проти «партизанських банд», після 20 листопада, в Холмах і навколишніх селах почали концентруватися  німецькі  каральні загони. Ворожі групи налічували по 100 і більше чоловік, підтриманих танкетками та легкими гарматами.

        Зі щоденника М. Попудренка:
        «24 листопада 1941 року. Останні дні німці стали частіше навідуватися у Холми і Козилівку. Сьогодні Мотя і Щуплик прийшли з розвідки. Німці стоять в Орловці. У сусідніх селах беруть худобу, посуд, одяг. Всього їх близько 200-250 чоловік, мають 10 – 20 машин, танкетку, гармату. У Холмах  облаштовують будинок».
        
        16 грудня 1941 року німецькі каральні війська розпочали широкомасштабну операцію по знищенню партизанів у Рейментарівських і Холминських лісах. Бої тривали 4 дні, з перервами на ніч. Затиснуті партизанські загони відійшли в урочище Кістерські Дачі. 22 грудня 1941 року партизани покинуть даний район і перейдуть у ліси під Щорс.
***
     16 грудня 1941 року розпочалася німецька операція по знищенню партизанів . У наступ на загін ім. Леніна пішли підрозділи мадяр. Бій тривав з 12 до 20 години. Знищено 3 ворожих солдати, 4 взято в полон, у тому числі і унтер-офіцер. З розповіді полонених – багато поранених і вбитих. Захоплено 4 гвинтівки, кулемет і пістолет.

     17 грудня 1941 року наступ противника розпочався о 03.00 годині в тому ж напрямку. Бій тривав дві години. Холминський загін ім. Сталіна перебував за облогою, тому зміг нанести фланговий удар. У результаті було відбито дві атаки, противник відійшов. Партизанські загони зайняли оборону разом.
      Знищено 4 мадяр, багато поранено ( німці задіяли в наступі до 180 солдатів, в основному, мадяр).

     19 грудня 1941 року розпочався масований наступ з боку Самотуг. Ворог відкрив шквальний вогонь. Об’єднавши свої дії,  партизанські загони зустріли ворога з більш вдосконаленою тактикою оборони. Бій тривав з 14.30 до 16.30. Знищено більше десяти солдатів противника. Велика кількість поранених.
    У полон захоплено німецького унтер-офіцера разом з кулеметом.                                                           З розповіді полоненого: він  у бою виконав п’ять перев’язок особисто пораненим мадярам, у наступі було задіяно 180 чоловік; розміщаються ці  підрозділи в Корюківці і Чорнотичах; днями  в Корюківку прибуває ще один батальйон для боротьби з партизанами.
    Відзначився  Борис Качинський, який сам захопив  німецького унтер-офіцера.
  
     21 грудня 1941 року німці розпочали наступ по всьому фронту. Атака  розпочалася з боку Козляничів, Олійників на Рейментарівку. Противник застосував гармати та міномети.  Кільце навколо партизанів почало замикатися.
   Карателі спалили в Рейментарівці близько 200 дворів, спалили Олійники, Богдалівку, декілька дворів у Савинках та Самотугах.
   За час бою один партизан отримав поранення.

Перший рейд.  У ніч на 22 грудня 1941 року партизанські загони почали відхід під Холми в Кістерські дачі. О п’ятій годині ранку прибули в Кістерські дачі, де і днювали.
     Щоб уникнути повного оточення, командування приймає рішення виконати рейд у ліси району урочища Гуліно.

     22 грудня 1941року партизанські загони під командуванням О.Ф.Федорова переходять  з облоги в Кістерських дачах у район сіл Майбутнє, Білошицька Слобода , в ліси під Щорс. Разом із загоном вийшли і партизанські сім’ї  зі спаленої Рейментарівки. У розділі 5 « Холми 1942 – 1943 роки» приводяться спогади Бориса Петровича Чеха, який разом з мамою був у бойовому рейді під село Майбутнє.
     Невдовзі  партизани знову вступили в бій з ворожою розвідкою. Бій скінчився на користь партизанів, але впевненості безпеки для людей похилого віку, жінок і дітей не було. За наказом командира загону людей похилого віку, жінок і дітей, які не брали участі в бойових діях, вирішено вивезти в безпечний район. Рішення було  виправданим, та склалося не так, як очікували. Згодом тих, хто повернувся,  було арештовано поліцаями, частину страчено, частина потрапила до в’язниці в Холмах. Першими стратили   партизанського розвідника Мальчика Мелаха Фоковича, партизанських дружин: Ростальну Серафиму Федорівну, Ростальну Варвару Петрівну і Луговець Феклу Вікторівну ( братська могила на околиці Холмів біля траси Холми – Корюківка).
***
      У лісах під Майбутнім відбулося  злиття загонів. Загальна кількість партизанів стала сягати за 300 чоловік. У цей час розвідка доповіла, що німці підірвали всі стоянки в Рейментарівських і Холминських лісах. Подальші ж дії німецьких військ були зупинені великими морозами (до 35 градусів), бездоріжжям через великі снігові замети. Партизани також перейшли до одиничних акцій і тактики очікування.
      Із записника М. Попудренка:
     «Думали виїхати, але доріг немає, великі сніги і сильний мороз..,пили часто, правда, п’яним ніколи і ніхто не був. Прикро: спирт закінчується. Потрібно шукати спиртовий завод». ( авт.  це захопивши в кінці листопада 2400 літрів спирту, хоча, по 130 гр. на «брата» на добу…)

       У середині січня 1942 року погодні умови покращилися. Партизанські загони активізували свої дії. Вони розпочали проводити каральні дії проти дрібних поліцейських гарнізонів. Групи  Федорова, Попудренка, Водоп’яна, Туніка виконали тижневий рейд на територію Холминського району. Лісові месники побували в Холмах, Сядрино, Самотугах, Рейментарівці, Козилівці, Орлівці та інших селах.
       Олексію Федорову підпорядковувалася окрема  кінно-кавалерійська група.

    13 січня 1942 року, на Різдвяні свята, партизани вирішили провести «щедрування».  Холминський загін Водоп’яна вирушив  у Холми. Довідавшись, що з Сядрино направився загін сосницьких поліцаїв, «сталінці»  влаштували засідку. Поліцейський виїзд був невдалим. Зустріч партизанів була жорстокою. Дев’ятнадцять поліцаїв сосницької поліції було знищено, одному пораненому вдалося врятуватися.
    Із записника М. Попудренка:
    «Так, Водоп’ян захопив один ручний кулемет, десять дисків до нього, вісім гвинтівок, наган і документи. Одного поранили.
Відзначилися:
Ткаченко Федір Павлович – розвідник партизанського загону ім. Сталіна.
Демченко Костянтин Дементійович – розвідник партизанського загону ім. Сталіна 4-ї роти обласного загону.  
Биховський Григорій Б. – боэць партизанського загону ім. Сталіна.
Бондаренко Сергій Іванович – кулеметник партизанського загону ім. Сталіна.
Моложон Григорій М. боєць партизанського загону ім. Сталіна.
Логінов Василь – боєць партизанського загону ім. Сталіна.
Міхеранов Олександр - боєць партизанського загону ім. Сталіна.
Єременко Михайло Демидович – командир взводу партизанського загону ім. Сталіна.
Щербак Олексій – боєць партизанського загону ім. Сталіна (закінчив семирічку, працював у колгоспі, підпільник Микола Єременко порекомендував у загін  цього  дня).

    15 січня 1942 року в Холми прибув взвод загону ім. Леніна на чолі з М.М. Попудренком – 25 чоловік і два ручних кулемети. Німців і поліцаїв  у селі не було. Після бою під Сядрино, в Холмах  господарював загін Водоп’яна. Попудренківці заночували в лікарні. Відбулася зустріч Миколи Микитовича Попудренка з керівником холминського комсомольського підпілля Миколою Єременком. Організатор підпілля  «Так починалося життя» розповів, що вони не сидять склавши руки. Підпільники  розповсюджують листівки, закликають не коритися окупантам.
   
    16 січня 1942 року о 04.00 годині  загони вийшли на розправи.                                                      Партизани Водоп’яна знищили в селі Козилівка  старосту і гарнізон з семи поліцейських.                                                                                                                    
Взвод М. Попудренка провів каральні операції в Орлівці. 
Загін Туніка провів такі ж акції  в Сядрино, Самотугах і Рейментарівці.
    Із записника М. Попудренка:
    «У Козилівку ходив Водоп’ян зі своїм взводом. Знищив 7 поліцаїв і спалили 3 хати.
   Тунік пустив у розхід 6 чоловік у Сядрино, 7 чоловік у Самотугах, 7 чоловік у Рейментарівці.
      В Орлівці вбили 12 чоловік. Спалили більше 20 хат, взяли 21 свиню і 7 корів.
     Так, за 2 дні ( взводи) знищили 44 наволочі.
     О 22.00 виїхали з хутора Орлівка. У день від’їзду трапився казус: на третій день перебування в хуторі знайшли трьох чоловік, що сиділи в погрібах, ховаючись від нас. У  тому числі, в погребі  сидів синок Михайловича Федора М. ( господар, у якого зупинилися на постій партизани), чоловік Марусі, яка напередодні плакала по ньому, що вбитий він на фронті.  Яке блюзнирство! О.Ф.Федоров дав по морді синку, я ударив Марусю. Дід цілував нас у знак того, що ми його не розстріляли. А слід було б! Одного з трьох убили – колишнього голову колгоспу Дрозда. Ця наволоч відігнав усю  худобу  німцям. Євангеліст з 1930 року.
    Відзначилися:
   Водоп’ян Іван Іванович командир партизанського загону ім. Сталіна. 
   Лукомінський Григорій Олексійович – командир взводу партизанського загону ім. Сталіна.   
   Гузяр Федот Кирилович – політрук партизанського загону ім. Сталіна (третій секретар Холминського райкому партії 1941 р.)
   Мельник Володимир Федоровичбоєць партизанського загону ім. Сталіна».  
     19 січня 1942 року партизанські загони вийшли в ліси під Щорс.

Немає коментарів:

Дописати коментар