7 квітня 1942 року загін під тиском облав і нестачі продовольства змушений перейти в Єлінські ліси, але вже в інше місце. Нове місце знову вислідила німецька розвідка і загін на середину травня перейшов у ліси під Климово.
На початку травня, перебуваючи в облозі та через весняну розпусту, закінчувалися запаси харчів і фуражу. Очевидно, почали здавати нерви і в командирів.
Зі щоденника М. Попудренка:
«Знаю я його недоліки, але ніколи не думав, щоб він міг сказати на мене те, що сказав під час сніданку. Так можна висловитися на ворога, зрадника, зрадника Батьківщини. Наволоч, та ніколи не очікував цих слів на мою адресу».
Мова тут іде про Олексія Федорова. Всі звіти в «Центр» ішли за його підписом. Москва вже готувала його до звання «Героя Радянського Союзу» ( 18 травня 1942 року удостоєний звання). Попудренко образився, бо з перших днів у загоні він розробляв і очолював бойові операції разом з начальником штабу Дмитром Рвановим і командирами рот.
 |
| М.М. Попудренко, І.І. Водоп'ян, І.М. Курочка, С.С. Ярошенко |
9 травня 1942 року (саме 9 травня, якийсь збіг передчуття) Микола Микитович Попудренко у своєму щоденнику запише: «Задумав дещо написати після війни про партизанський рух на Чернігівщині…Відчуваю, мій щоденник сухуватий і нудний».
Згодом він, так би мовити, звітується у своєму щоденнику:
* Багато довелося попрацювати, щоб утримати групи обласного загону. Ще більше потрібно було сил і волі, щоб організувати і утримати три загони Холминського району і один загін Корюківського району. І це все було зроблено.
* Керував всіма складними боями з противником і брав у них участь:
- брав участь і керував складним вуличним боєм з противником, по чисельності переважаючим нашу групу, в райцентрі Понорниця.
- шість днів керував боями з мадярами в Рейментарівських лісах. Сам брав полонених.
- разом з начальником штабу розробив план нападу на німецький гарнізон в с. Погорільці і керував цією операцією.
- керував розгромом Корюківської поліції в селі Гута Студенецька.
- керував операцією по розгрому мадярського гарнізону в селі Іванівка.
- разом з начштабом Рвановим і командирами рот розробив план оборони і, по суті, план розгрому німецького полку в Єлінських лісах 23 березня 1942 року. О.Ф.Федоров був хворий.
- в оборонних боях я часто бував на вогневих позиціях і сам будував оборону.
Коротше кажучи, я не керував боями і не брав участі лише в селі Безуглівка і інших господарських операціях.
- у штабі керую диверсійною роботою, хоча не задоволений її результатами, не все від мене залежало.
В загальному, мене не можуть звинуватити в бездіяльності, в пасивності і боягузтві. І я цим пишаюсь. Навпаки, мене звинуватили в зайвому молодецтві і навіть назвали « антиреволюційним».
Ось, коротко, мій звіт».
Під час цього непростого становища в загоні та весняної розпусти на дорогах М. Попудренко організовує вихід партизанських груп на здобуття продовольства та розвідки в районі Холмів і Корюківки.
Вихід у село Лупасове
За даними, в селі Лупасове Корюківського району гітлерівці організували відгодівлю свиней. Збірний загін у кількості 100 чоловік очолив командир 4-ї роти Водоп'ян і політрук 2-ї роти Коротков. До складу групи увійшли бійці 3-го взводу 4-ї роти під командуванням Григорія Лукомінського, бійці 2-ї роти під командуванням командирів взводів Андрія Карпуши і Василя Карпачова. Розвідку очолив Григорій Галицький, яка озброїлася кулеметом «Максим» і батальйонним 82 мм мінометом.
Під Сядрино в селі Спичевате вступили у вимушений бій з поліцейською групою. Знищивши семеро і багатьох поранивши, партизани змусили противника втікти. Та подальший похід був невдалим. Німці випередили партизанів і вивезли з села Лупасове всю худобу. Через тяжкопрохідне бездоріжжя кулеметну тачанку довелося кинути. Загін повернувся в Радомський ліс без трофеїв. Сюди з розвідки прибув Василь Помаз і повідомив, що в Білошицькій Слободі німці заготували велику кількість продовольства. Водоп'ян швидко організував напад на поліцейський гарнізон. Розігнавши поліцаїв. партизани захопили 16 мішків борошна і багато продуктів. Після цієї продовольчої «експедиції» життя в обласному загоні повеселішало.
Невдовзі повернулися розвідники з Корюківки і Холмів. Ці райони були під повним контролем німців. У Корюківці до 20 чоловік німців і поліція. Скрізь люди вважають, що партизанів уже нема.
Розвідка, що повернулася з Холмів, доповіла:
«У селі до 50 німців і 60 чоловік поліції. В усіх навколишніх селах поліцейські гарнізони. У населення побутує думка, що партизани вже знищені. Лишилися лише групки - п'ятірки або сімки. Під страхом страти люди бояться і не пускають партизанів у хати. Сестра Григорія Самокиша відмовилася навіть розмовляти з ним. Дружина партизана Ковези не могла довго говорити зі своїм чоловіком. У Перелюбі батько партизана Іваненка намагався зв'язати сина і відправити в Холми».
 |
| Фото Я. Давидзона. Партизанська кінна група |
З наказу командування Королівської угорської групи «Схід»
про керівництво польовими комендатурами на окупованій
території Чернігівської області
12 травня 1942 р.
Охоронний батальйон 703 Новгород-Сіверський у даний час бере участь у
діях проти партизанів на Десні у підпорядкуванні коменданта армійського ти-
лового району 580 з метою забезпечення взаємодії з групою Баумана й угорсь-
кою піхотною дивізією 102.
Друга рота ополчення 415 у районі Щорс – Холми.
Польові комендатури 194 і 197 на території, охорона якої забезпечується
королівською угорською окупаційною групою, продовжують керувати і забез-
печують використання ресурсів, взаємодіючи з місцевими органами. Вони
безпосередньо підпорядковуються командуючому військами і начальнику
фронтового оперативного тилу.
У підпорядкуванні польової комендатури 194 перебувають: гарнізонні ко-
мендатури 1314 у Новгород-Сіверському, 318 у Ріпках, 411 у Мені, 713 у Чер-
нігові, 762 у Холмах, 884 у Бахмачі.
( У Холмах гарнізонна комендатура № 762 підпорядкована 194-й польовій
комендатурі Королівської угорської групи «Схід», а також мадяри (угорці) з
415-ї роти ополчення).
Немає коментарів:
Дописати коментар