30 грудня 1918 року більшовики зайняли м. Холми. Про
це свідчить доповідь комісара І-ї
Української радянської дивізії Панафідіна начальнику політичного відділу штабу Курського
напряму Назарову: "В занятом нами г.
Холмах организован ревком. Сосницкий отряд петлюровцев за отказ
выступить против наших частей переведен в другое место…»
…Коли на боротьбу з німцями та режимом
Гетьманату селяни піднялися разом – і бідні, і заможні елементи, то у грудні 1918 р. селянство розділилося на два
ворожих табори:
"більшовиків" та "самостійників". Почалася громадянська війна.
Але до встановлення «твердої і
зразкової» радянської влади було ще далеко.
Продовжували активно діяти повстансько-партизанські загони. У
звітах про політичний стан за січень 1921 р. повідомляється: «Бандитизм
розвинутий у широкому масштабі, захоплюються села, розганяються виконкоми, ради ».
Одні партизанять, інші «комісарять». Або
ті, що ганяли комісарів, починають самі «комісарити», виконуючи розпорядження
центру. Також створюється радянська робоче-селянська міліція. В
кожному повіті губернії, містечках і поселеннях були міліцейські загони.
Повітова міліція проводила боротьбу з бандитизмом, дезертирством з Червоної
Армії, підтримувала порядок у повіті.
До лав цих
формувань повертаються з Південно-Кавказького фронту колишні члени Холминського
партизанського загону. Дворецький Максим Григорович повернувся у своє село Рейментарівку і
поступив у червоний загін по боротьбі з бандитизмом. З 1919 року
по 1922 рік був командиром караульної роти, політруком. У
1920 році був членом Ревтрибуналу.
Гарнієр Олександр Миколайович очолив Сосницьку повітову
міліцію. До загонів вступили і
більшовики-холминці.
Дворецький пише у своїх спогадах про бої
під Сосницею проти частин Денікіна. Брат Олександра Гарнієра згадує про
чисельні сутички проти «банд» Рака і Шарого, які діяли на території району. Є
спогади, що караульна рота і міліцейський загін виходили проти «банди» Марусі.
У 1921 році на території
Сосницького повіту діяв загін отамана Рака. Вперше він згадується у протоколі
засідання губернської військової наради по боротьбі з бандитизмом від 29 квітня
1921 року, на якій Губчека було доручено налагодити агентурну роботу по
збиранню інформації про загін. Активність
загону значно зросла у грудні 1921 року. На баских конях у зимовій упряжі з
вишитим чорним прапором анархістів, озброєний кулеметами, гвинтівками і
гранатами, загін швидко пересувався з одного населеного пункту до іншого,
знищував радянських працівників та громив органи влади. Маючи тісний зв'язок з
місцевим селянством, загін Рака легко уникав сутичок з більшовицькими загонами.
Після з'єднання з загонами Медведєва
його чисельність склала 70
чоловік. Під загрозою нападу
партизанів опинилася Корюківка: повстанці вже активно діяли у навколишніх
селах. Весь більшовицький актив був приведений у бойову готовність, встановлене
цілодобове чергування.
З
розповіді Марії Олексіївни
Бардакової ( дів.Омеляненко):
«Брат
мого діда Іларіон Омеляненко був касиром «Комнезаму» в Холмах. Рак з «військом»
налетів на контору «Комнезаму» і забрав усю касу. Іларіона змусили мовчати, попередивши,
що в них його син Тихон. Нападники
відійшли до лісу і відпустили хлопця. Лише коли Тихон прибіг до батька, той
зміг кликати на допомогу міліцію…»
У цей час у Корюківській волості
з'явився кавалерійський загін, очолюваний Олександром Гарнієром. Цей загін
раніше уже переслідував повстанців Рака і мав з ним сутички. 31 грудня 1921 року загін Гарнієра рушив до
села Бреч. Сюди підійшов також загін корюківських
комуністів і комсомольців. Бій зав'язався на території села, але під натиском
кавалеристів Гарнієра партизани відійшли на околицю села з пересіченою
місцевістю на узліссі, де зайняли зручну позицію. Сам отаман з добре захищеного
місця шквальним вогнем кулемета стримував більшовицьку кавалерію. Один з
комсомольців, зайшовши з тилу, кинув гранату. Отаман Рак був убитий, а кулеметний вогонь зупинений.
Кавалерія більшовиків пішла в атаку. У розпалі бою загинув Гарнієр та двоє
заступників Рака – Медведєв
та Голубєв. Повстанці почали
відступати у бік Сосниці. Їх втрати
становили 11 чоловік. Червоноармійців убито троє, стільки ж поранено.
Немає коментарів:
Дописати коментар