Історична довідка про село Олешня

Село Олешня розташоване на берегах невеличкої річки Олешня, яка тече з півночі на південь і впадає в річку Убідь за 2-3 кілометри від села. У кінці XVIII – на початку ХІХ століття село мало назву Гута – так називалися промисли, пов’язані з виробництвом скла. Згодом промисел переріс у скловарний завод. Заснування заводу належить поміщику Ярошевицькому, який жив у Холмах. Потомок Дуніних-Борковських Іван Ярошевицький, що на початку 1830-х років став власником маєтку у Холмах, пристосовував своє господарство до потреб ринку, спорудивши цукровий завод, шкіряний завод, ґуральню, каретну фабрику і організувавши ливарне виробництво. Заволодівши Гутою, він розвиває тут скловарне виробництво, будує скловарний завод. За переказами старожилів, у цей час село отримує нову назву – Олешня, перші жителі якого і були робітники скловарного заводу. Цю назву село отримало від назви місцевої річки, яка протікає по болоту, порослому вільхою. Олешник або ольшатник – так називали зарослі вільхи по берегах річок і боліт.

Історична довідка про село Ченчики

У старописаннях село Чєнци (Ченчики) згадується на початку 17 століття: «…в дубовій гряді на річці Убеді проти названого острова святого Ітурець і Холмами розташоване сільце Чєнци». У грамоті 1689 року цей острів зветься «святий острів (Итурецъ), оскільки там мешкали монахи. У згаданий період село Ченчики (Чєнци) належало Василю Дуніну-Борковському – чернігівському полковнику, Генеральному Обозному в уряді Гетьманщини.Оскільки в жодних документах не значиться, щоб у гетьманський час ця місцевість належала монастирю, то можна уявити, що у Ченчиках був монастир дотатарського періоду, а переселення монахів-відлюдників (ченців) на острів Ітурець, вочевидь, було вимушеним. Після смерті Василя Дуніна-Борковського його друга дружина Марія Степанівна 28 вересня 1702 року передала млин з хатою у Ченчиках Пустинно-Рихлівському монастирю. За переказами старожилів, у перші десятиріччя радянського періоду до каплиці, яку побудували у Ченчиках на місці зруйнованого дерев’яного храму, приходили монахи.

1948 рік

     У 1948 році відбулася зміна партійного керівництва району. На партійному пленумі               ( характерно, що пленум районної комуністичної організації відбувся саме 7-8 січня) обрано першим секретарем Холминського райкому КП(б)У Федька Кирила Антоновича. Другим секретарем – Солохненка Івана Порфировича, секретарем по кадрах – Онанка Івана Петровича.

      Відбулися зміни і в сільській раді. Головою виконкому Холминської сільради обрано Мелашенка Григорія Івановича.

                                                       Фото О.М.Єременка: центральній площі села Холми

      Холминський   Будинок культури – приміщення старе і практично не працювало. Головні заходи проводилися тепер у клубі спиртозаводу. Саме тут, як написано у районній газеті, трудовими перемогами зустрічали Новий 1948 рік ланкова колгоспу «Червоний маяк» Парасковія Дем’янівна Рудяк, ланка якої зайняла перше місце в районі, і передовик спиртозаводу токар Іван Лисенко.

     З важливим привітанням до працівників звернувся директор спиртового заводу Іван Іванович Веремієнко. Холминський завод серед підприємств спиртової промисловості СРСР вийшов у число передових підприємств по випуску продукції.  Колектив одержав подяку від Міністерства вкусової промисловості. Завод отримав третю премію по СРСР в розмірі 15 тисяч карбованців.

     Характерним досягненням 1948 року стало і те, що була відмінена карткова система на продукти харчування. На холминській пекарні відбулися зміни. Через постійні нарікання за недоброякісне випікання хліба змінено пекаря. На місце Михайла Васильовича Нагеля, який пропрацював пекарем 37 років, прийняли нового пекаря.

Холминська аптека вже почала йменуватися як аптека № 39 під керівництвом нового завідуючого аптекою Власенка  А.

     Дало про себе знати і нове виробництво Холминський райхарчпромкомбінат. Під керівництвом директора Василя Горового комбінат у лютому 1948 року освоїв виготовлення цукерок «Грибки з помадки». Вже у травні, за чотири місяці з початку роботи, харчкомбінат виготовив 4348 кілограмів цукерок і 669 кілограмів пряників. Професійну першість тримала майстер комбінату Олена Бичок.

Герб і Прапор Холмів

         Нарешті наше селище має свою символіку. Рішенням ХI сесії cьомого скликання від 08.07.2016 року Холминська селищна рада  затвердила  офіційні символи селища та Положення «Про порядок використання символіки смт. Холми»

Герб

      Герб – це символ, офіційна емблема смт. Холми, в якому відображаються його історія, особливості та традиції.

Холми - це моя Україна

    Під цим гаслом 25 червня 2016 року відбулася концертна програма з нагоди Дня Конституції України.

Холми за чисте довкілля

       Новостворене холминське комунальне підприємство «Благоустрій» розпочало свою роботу  з упорядкування сміттєзвалища "Пуліна гора".  

      Виготовлено та встановлено інформаційні знаки. При сприянні спиртового заводу здійснено розчищення території звалища, проведено грейдерування  дороги до площадки розвантаження.

День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

    9 травня холминці схилили голови біля братської могили, що на околиці селища. На місці розстрілу у 1941 – 1943 роках близько 1200  мирних жителів проведено скорботний мітинг. Пам’ятаємо, Перемагаємо і Ніколи знову –  гасло кожного члена  громади.

День пам'яті та примирення

      8 травня  Холми  згадали своїх воїнів, що боролися проти гітлерівських військ не тільки з боку СРСР, але і в арміях союзників. Творчий колектив Будинку культури та БТДЮ провели  для ветеранів і мешканців селища тематичний захід. У знак скорботи учасники носили пам'ятні значки, міжнародний символ жертв військових і громадянських конфліктів, – червоні маки, які за формою нагадують кульові отвори, від яких у сторони розходяться кола – кров.

«Колодія величаємо – Весну зустрічаємо»

     Колодій – давньоукраїнський бог шлюбу та людської злагоди. Він – опікун подружнього життя, оберігав молодих від нещасть і недуг, заохочував до продовження людського роду. Його святкування має суто національний зміст. Цього тижня  збігає останній термін, коли перед постом ще можна влаштовувати весілля. А ще – цей звичай суто жіночий і носить характер загального примирення, злагоди та всепрощення.

     Чому він має назву «Колодій»? Тому, що з наближенням весни Сонце все вище і вище піднімається по своєму небесному колу, відганяючи зимові холоди, а його сила, тепло та енергія передаються природі й людям. 
     Отже, «Коло діє», життєтворний процес на землі триває, наступає новий етап його оновлення.

Слава Герою!

       Цими днями ми в скорботі й з великою вдячністю згадуємо свого Героя-односельця Олега Науменка, який відтепер постійно споглядатиме за нами та нашими вчинками. Він віддав своє життя  за збереження територіальної цілісності нашої держави, за нашу з вами свободу й оновлення країни. Він був молодим, сильним, хто лише починав жити…