Деньгуб Митрофан Данилович (1905-1944)

            Шлях, який пройшов Митрофан Данилович Деньгуб у період Другої світової війни, лишається невідомим. Особливо багато запитань потребує період перших років війни. У березні 1944 року він пішов на фронт у складі Червоної армії, а вже на кінець березня письмовий зв'язок  перервався.                                                                                                                   З анкети по розшуку стає відомим, що Митрофан Данилович Деньгуб призваний 6 березня 1944 року Острожським військкоматом Рівненської області. У червні того ж року він  пропав безвісти. Анкета складена зі слів його дружини Деньгуб Ірини Демидівни з села Новосілки Здолбунівського району Рівненської області. Останнє місце служби пропавшого солдата – 383-й запасний стрілецький полк 18-ї запасної стрілецької дивізії. Даних про цю дивізію майже немає. Відомо лише, що 383-й полк був під «егідою» НКВС. Про такі підрозділи мало інформації, записи зберігаються ще під грифом «Таємно». Можна зробити висновок, що шлях Митрофана Даниловича до села Новосілки проліг від Холмів або через партизанський загін О.Федорова, що малоймовірно, або через загін поліцаїв. Саме в цьому районі Рівненської області частина їх відділилася від німців і перейшла на бік  УПА.

ЄРЕМЕНКО Пилип Юхимович ( 1919 – 1944 )

   

Добавьте подпись

 Учасник  Другої світової війни.

     Військовий пілот 117-го гвардійського Станіславського винищувального авіаційного полку 236-ї винищувальної дивізії 17-ї повітряної армії 3-го Українського фронту Єременко Пилип Юхимович  не повернувся з бойового завдання 20 травня 1944 року.

   Авіаційний полк, в якому воював Пилип Юхимович,  розпочав свій бойовий шлях у серпні 1942 року як 68-й винищувальний авіаційний полк. На винищувачах І-153  та  І-16 пілоти б’ються з ворогом у небі на Закавказькому фронті у складі 235-ї авіаційної дивізії.

   Через три тижні полк реформований  у 975-й винищувально-авіаційний полк, який отримує  винищувачі Як-1 і воює у небі   Південного фронту.

Савченко Влас Федорович (1905–1945)

                                                           

      Учасник бойових дій Другої світової війни. Воював на  Закавказькому, Кримському і 2-у Прибалтійському фронтах.

       За спогадами рідних, Савченко Влас Федорович був мобілі-зований на фронт у 1941 році. У Криму потрапив у полон. З полону німці  відпустили і з декількома земляками він повернувся додому.

     Відповідно до списку  втрат особового складу  51-ї армії Савченко В.Ф. пропав безвісти в період від 1 травня до 1 червня 1942 року. В цей час війська армії займали севастопольський оборонний рубіж.

        У 1941 році 51-а армія мала завдання не пропустити противника в Крим по суші через Перекопський перешийок і Сиваш, а також протидіяти висадженню морських і повітряних десантів ворога. Не витримавши натиску противника,  в листопаді 1941 року армія була евакуйована на Кубань і включена до Закавказького фронту.

Єременко Василь Демидович (1910–1942 )

      Учасник бойових дій Другої світової та  радянсько – фінської воєн. Воював на  Південному і Волховському  фронтах.

      У 1927 – 1948 роках діяла громадянсько-політична оборонна організація ОСОАВІАХІМ. Її діяльність була направлена на сприяння обороні, авіаційному та хімічному будівництву. На фото 1934 року Василь Демидович має військове звання окремий командир. У Червоній Армії окремі командири були командирами відділення або помічниками командира взводу.

      У результаті пошуку встановлено, що лейтенант Єременко Василь Демидович, начальник зв’язку 430-го гаубичного артилерійського полку великої потужності РГК числиться зниклим безвісти під селом Водосьє 17 січня 1942 року ( Росія, Новгородська обл., Чудовський р-н.)

       У грудні 1942 року розпочався наступ військ Волховського фронту для прориву блокадного кільця Ленінграду. Для знищення дуже укріплених бетонних оборонних споруд противника 59-а армія була посилена 430-м гаубичним полком Резерву Головного Командування. В кінці грудня війська вийшли на східний берег річки Волхов, захопили декілька плацдармів на західному березі, але довго втримати не змогли. Єдиний  плацдарм, що був утриманий, – захоплений силами 111-ї стрілецької дивізії при підтримці важкої артилерії 430-го гап північно - східніше Чудово в районі селища Водосьє і станції Торфяне.

Корх Пилип Сергійович (1912-1944)

     Майор Корх Пилип Сергійович 1912 рн. у Червоній Армії з червня 1941 року. Старший політрук 689-го армійського артилерійського полку 56-ї армії, заступник командира 14-го винищувально - протитанкового артилерійського полку 12-ї гвардійської Донської козачої дивізії, заступник командира 3-го дивізіону 473-го артилерійського полку 99-ї Житомирської стрілецької дивізії 1-го Українського фронту.

      Нагороджений медаллю «За відвагу», орденами «Червоного Прапора», « Вітчизняна війна I ст.», «Червона Зірка».                                                        Загинув 18.03.1944 року . Похований у братській могилі

 с. Волосівці Летичівського району Хмельницької області.

      Почалися запеклі бої на Дону. На7 липня 1942 року німці почали операцію «Клаузевіц», повернувши війська 4-ї танкової та 6-ї польової армій генералів Р. Гота і Ф. Паулюса на південь, вздовж правого берега Дону, з виходом на тили армій двох радянських фронтів. 13 липня Гітлер наказав генерал-полковнику Е. фон Клейсту повернути його корпуси 1-ї танкової армії на захід, назустріч дивізіям 17-ї армії генерал-полковника Р. Руофа, і зустрічними ударами танкових корпусів оточити і знищити північніше від Ростова головні сили шести радянських армій Південного фронту.