пʼятниця, 24 лютого 2017 р.

Історична довідка про село Олешня


Село Олешня розташоване на берегах невеличкої річки Олешня, яка тече з півночі на південь і впадає в річку Убідь за 2-3 кілометри від села. У кінці XVIII – на початку ХІХ століття село мало назву Гута – так називалися промисли, пов’язані з виробництвом скла. Згодом промисел переріс у скловарний завод. Заснування заводу належить поміщику Ярошевицькому, який жив у Холмах. Потомок Дуніних-Борковських Іван Ярошевицький, що на початку 1830-х років став власником маєтку у Холмах, пристосовував своє господарство до потреб ринку, спорудивши цукровий завод, шкіряний завод, ґуральню, каретну фабрику і організувавши ливарне виробництво. Заволодівши Гутою, він розвиває тут скловарне виробництво, будує скловарний завод. За переказами старожилів, у цей час село отримує нову назву – Олешня, перші жителі якого і були робітники скловарного заводу. Цю назву село отримало від назви місцевої річки, яка протікає по болоту, порослому вільхою. Олешник або ольшатник – так називали зарослі вільхи по берегах річок і боліт.
     На військово-топографічній карті 1850 року село Олешня – уже чітко виражене поселення. На річці Олешня зведено дамбу, яка запрудила  великий ставок. На двох спрямованих витоках  із ставка споруджені два млини. У старописаннях  згадується шлях через Холми,  по якому до Олешні   проїздили купці з Росії за виробами з прозорого та темного скла. Після смерті Ярошевицького  у 1859 році маєток перейшов у володіння його сестри  Максимової. Цей період стає початком робітничих і кріпацьких бунтів, занепадом виробництв, як наслідок – знищення  скловарного заводу в Олешні.

    Повертаючись до військово-топографічної карти тих часів, ми бачимо, що на захід від  села аж до сучасних Кучугур тягнуться піщані пагорби. На  пагорбах  позначено дванадцять хрестів, що свідчать про шведські поховання часів російсько-шведської війни (1705-1709 роки).                 Після поразки під Лісною шведське військо Карла ХІІ на  початку жовтня 1708 року відійшло до Стародуба  і Новгород-Сіверська. Нові бої  не принесли шведам перемоги і  біля цих міст. Майже 50-тисячне  військо Карла ХІІ декількома напрямками знову почало  відходити для  перепочинку до рішучого маршу – кидка на зимову квартиру до гетьманської столиці Батурина. Так навколишні села нашого регіону на певний час стали місцем стоянок  і оборони шведів.  Наслідком перебування військових полків, лазаретів  та  тисячних обозів стали численні кургани – шведські могили. На нашу думку, у могилах, які ми бачимо на карті 1850 року біля Олешні, Жуклі, Камки, поховані, передусім, померлі шведи, що отримали тяжкі поранення у названих битвах. Скалічених везли услід за основним військом, поки вони ще жили... До цього часу залишилися «шведські» назви у назвах могил, курганів, кутків і навіть населеного пункту Шведчина, а під селищем Холми територія, пов’язана з оборонним рубежем шведських стоянок, зветься «Пуліна гора».                                                                                                             Історичні дані про життя села Олешня в кінці ХІХ століття майже невідомі. У перші роки ХХ століття  у селі вже була початкова школа, яка розміщалася в найнятій селянській хаті. З приходом до влади більшовиків  у кінці 1917 року в селі проголосили радянську владу. «Совєтизація» йшла дуже важко: в окрузі діяли махновсько-повстанські загони і радянська влада почала діяти практично з 1923 року. Активними борцями проти «контрреволюції» в лавах Червоної Армії були Скороход Іван Остапович, Кожушко Фире Матвійович, Костюк Федір Потапович, Рябченко Сергій, Кравченко Денис Сафронович,  Гулицький Михайло Миколайович. Цього року утворилася і комсомольська організація села Олешня у складі п’яти осіб. У 1923 році в Олешні було створено перший колгосп ( сільгоспартіль), який  мав  дивну, чи то символічну назву – «Бідняк». Після колективізації  у 1931 році колгосп «Бідняк» складався вже з чотирьох бригад. Бригади мали назву відповідно до розташування на кутках села: Село, Кукуївка, Загребля і Кучугури ( бригада розташовувалася у селі Кучугури). Землі двох сіл Олешні і Кучугур входили до однієї Олешнянської сільради. У період Другої світової війни більша частина чоловічого населення була мобілізована на фронт. За участь у бойових діях у лавах Червоної Армії Кравченко Семен Сафронович та Омеляненко  Микита Павлович нагороджені орденами Червоної Зірки, сорок шість фронтовиків повернулися з медалями. Частина мешканців села взяла участь у радянському партизанському русі. Активним  партизаном виявився  житель села Олешні Гулицький Михайло Миколайович, який був  учасником більшовицького партизанського руху в буремні двадцяті. Михайло Миколайович мав тяжке поранення, останнім часом жив у Холмах. Частина жителів у період окупації  допомагала партизанам продовольством. Так Микитенко Іван Федорович, Микитенко Іван Якович, Дудко Тимофій Миколайович доставили в розташування партизанського загону табун овець і великої рогатої худоби, а  Кожушко Іван Хомич та Кравченко Василь Андрійович доставляли партизанам  харчі, які збирали у населення та в колгоспі.
     Подальша доля чоловіків, які через ряд обставин лишалися на окупованій території до приходу Червоної Армії осінню 1943 року, була  одною – штрафбат, форсування плацдарму в районі Лоєва на Дніпрі. Вижили одиниці. Серед тих, кому пощастило вціліти і повернутися в Олешню, були Омеляненко Микита Павлович, Черниш Яків Данилович, Кукуюк Іван Денисович. Прохід  через таке своєрідне чистилище, якщо не пекло,  не лишав їх і після війни. Через роки доводилося «звітуватися»: - Де? При яких обставинах…?
       У центрі Олешні зведено скромний обеліск на могилі воїнів Червоної Армії, що загинули під час визволення села від військ фашистської Німеччини під час Другої світової  війни. З розповідей місцевих жителів, у могилі поховано шість воїнів, серед них один офіцер. З журналу втрат особового складу 237-го полку 69-ї стрілецької дивізії вдалося встановити, що 20 вересня 1943 року в бою з німецькою частиною, яка прикривала відступ своїх військ у районі Олешня – Кучугури загинули: командир стрілецького відділення сержант Клещ Максим Трохимович, червоноармійці Морозов Олексій Ілліч, ОразовТашли, Маковьєв Олександр Іванович, Батирбеков Шерлібек, Поздняков Максим Сергійович, Закіров Ардзибек, Фішкін Ісаак Мойсійович, санінструктор старший сержант Стрижак Семен Іванович.
     У 1945 році в селі Олешня утворилася  партійна організація комуністів,  до  складу якої увійшли чотири комуністи-фронтовики. У 1947 році колгосп «Бідняк» отримав назву ім. Карла Маркса. На 1965 рік господарство мало 1300 га земельних угідь. У тому числі орної землі – 601,6 га, сіножатей – 238,5 га, вигонів і пасовищ – 149,4 га, лісів – 231,8 га  та сім гектарів саду. Напрямок господарства колгоспу  зерново-тваринницький. З технічних культур вирощували  льон, цукрові буряки; з кормових – картоплю, люпин, кукурудзу;  із зернових – жито, пшеницю, гречку, овес, просо. Станом на 01 січня 1965 року в селі Олешня було 145 дворів, проживало 442 особи. Працездатного населення – 175 осіб, з яких 20 осіб працювали в установах  або на підприємствах, а 150 – у колгоспі. На цей час у Олешні вже працювала восьмирічна школа. У двох приміщеннях в одну зміну навчалося 90 учнів та працювало 10 учителів. Перші – четверті  класи – комбіновані, в них навчалося  49 учнів, у п’ятих – восьмих  класах навчався 41 учень. При школі  працювали  гуртки: історичний, співочий, літературний, фотографічний, технічний. Шкільна бібліотека  налічувала 1470 книжок. Сільський клуб  був невеликий – на 60-70 місць. При клубі працювали гуртки: драматичний, співочий, літературного читання, шахово-шашковий. Книжковий фонд клубної бібліотеки – 5068 книжок.      
   Щодо  інфраструктури села Олешня,  то її розвиток припадає саме на початок  1960-х років.        З історичної довідки, написаної у 1965 році вчителем історії Олешнянської восьмирічної школи Верхоглядом Д.Ф. : « В селі Олешня є новий добре обладнаний магазин «Змішторг», який забезпечує населення необхідними товарами.За останнє  п’ятиріччя населення села придбало 38 велосипедів, 46 швейних машин. Радують жителів села новозбудовані медпункт і дитячі ясла. При школі є електростанція, стаціонарна кіноапаратура, добре обладнана майстерня по дереву та металу. В майстерні є 2 токарні верстати по металу і 1 верстат по дереву. За останні 5 років добробут населення дещо покращився. За ці роки трудящі села збудували 14 нових житлових будинків та 15 будинків капітально відремонтовано. Проведено значне громадське будівництво. Збудовано дитячі ясла, медпункт, магазин, шкільне приміщення на 3 класні кімнати. У колгоспі збудовано корівник, свинарник, вівчарник.  У стадії будівництва сільський клуб на 150 місць, уже зведено цегляні стіни».                                                                        Укрупнення колгоспів та інші реформи не обійшли і Олешню. У 1973 році Олешнянська сільська рада була ліквідована. Села  увійшли до складу Холминської селищної ради.  Було ліквідовано колгосп ім. Карла Маркса, а все майно і землі передано  колгоспу  «Червоний маяк».
      На кінець 1980-х років у Олешні було 94 двори, з них жилих – 46. Населення складало 102 особи.

Немає коментарів:

Дописати коментар