Холми протягом 1951-1955 років

Соціалістична система лише озвучувала роль місцевого самоврядування, а реально, все управління на місцях було централізованим, фактично, радянські ради були певною бутафорією. «Народні обранці» затверджували свій бюджет, та насправді він був частиною районного бюджету, який складався раніше. Сільради мали виконувати певні контрольні функції над колгоспами, підприємствами, але фактично до цього не дійшло. Формальним було і підпорядкування раді уповноваженого міліції (дільничного), останній від ради був незалежний.


Чергові вибори у Холминську сільську раду відбулися у грудні 1950 року. Це були другі післявоєнні вибори третього скликання. Надалі місцеві вибори проводилися кожні два роки. Прямого голосування за сільського голову не було. Рада обирала виконком, голова якого і був сільським головою. Термін «сільський голова» практично не вживався. Система надавала перевагу терміну «голова сільради», або «прєдсєдатєль ісполкома сєльсовєта».
Сільським головою у Холмах на початку 1950 року був Костюк Іван Тихонович, з травня – Ворона Мина Микитович, з липня – Мелашенко Григорій Іванович, котрий очолював раду ще чотири роки. З 1954 по 1957 рік посаду сільського голови обіймав Ворона Іван Георгійович.

1950 рік

     У січні 1950 року в районі проведено укрупнення  сільгоспвиробників – 35 дрібних артілей об’єднано в 16 колгоспів. Холминський колгосп ім. Леніна перейменовано у колгосп ім. Ворошилова.

     Почалося запровадження  нових сільськогосподарських культур. Серед них –  багаторічна трав'яниста рослина кок-сагиз, який містив каучуконосні властивості; чумиза – зернова культура, одна з найстаріших хлібних культур Східної Азії.

     Районна  газета друкує перше попередження про нове «злодіяння американських імперіалістів» – колорадського жука.

    У жовтні 1950 року колгосп «Червоний маяк» придбав півторатонну автомашину ГАЗ-АА (полуторка). Це була перша  вантажівка, яка з’явилася у селищі.

     Однією з форм роботи сталінської пропагандистської машини було соціалістичне змагання. Компартія намагалася охопити соцзмаганням якнайбільше сільських трудівників. Змагалися між собою області, райони, МТС, колгоспи, бригади, ланки, ферми, окремі трудівники. На місцях намагалися будь-що мати в колгоспі своїх рекордсменів, героїв. Тому їм створювали “тепличні умови”, вдавалися до приписок. Значна частина цих “передовиків” була штучним витвором пропагандистської машини. Переможців визначали заздалегідь. Їх виробничі показники “підкручували”, “намолочували” і т.д. Так  дійсно  окремі ланки, бригади збирали високі врожаї, а колгоспи залишалися відсталими.

     У січні 1950-го у колгоспі «Червоний маяк» брали зобов’язання у соцзмаганні ланкові Самійленко Настя Василівна – по вирощуванню конопель, кукурудзи,чумизи; Параска Тимофіївна Шевченко – по вирощуванню чумизи; Щербак Ганна – по вирощуванню картоплі; Сидорець Василь Федосович – по ремонту моторів.

     Колгосп ім. Ворошилова відзначав кращих: по ремонту  сільгосптехніки – коваля Івана Никифоренка, ремонтників Кубрака Юхима та Авдієвського Сильвестра; кращого конюха року Василя Максименка; колгоспників  ланки Кубрак Наталії – косарів Кубрак Агафію, Корх Палажку, Кубрак Марію, в’язальниць  Омеляненко Катерину,  Кубрак Харитину,  Корх Килину,. Корх Марію.

    На осінніх роботах по збиранню врожаю картоплі відзначилися Нагорна Ганна, Єременко Горпина, Щербак Хима, Гладченко Ганна. На перевезенні  картоплі на спиртозавод передовими були транспортні бригади Захарченко Віри та Кубрак Фені: возії Ворона Марія, Махнітко Поля, Верхулевська Галя, Бишок Віра; транспортна бригада І.Кубрак: возії Єременко Степанида, Литвин Ганна, Дорошко Фросина. Найкраще скиртували солому Осипенко Корній, Іллюченко Іван, Кулик Іван, Кубрак Юхим.

    На будівництві свинарника і вівчарника відзначено майстрів будівельної бригади: Черниша Миколу, Литвина Архипа, Гладченка Семена та Гладченка Степана.

                                          Фото О.М.Єременка. На будівництві свинарника

***

      1950 року значні зміни відбулися у Холминській МТС.

      Закінчено будівництво і пущено в експлуатацію власну електростанцію потужністю 45кВт. Газета «Соціалістичним шляхом» пише: «…Струм уже рухає металообрізні станки, освітлюються приміщення МТС. Частина електроенергії подається на освітлення хат колгоспників».

1949 рік

      У перші післявоєнні роки був відмінений призив до армії. Юнаки призивалися не до війська, а направлялися  «вчитися»  до ФЗН (фабрично-заводське навчання ). Молодь призивного віку мала трудитися на шахтах Донецької та Луганської областей. Для Холмів роком масового набору до ФЗН  став 1949 рік. Ухиляння  від такого типу призиву до школи потрапляло під кримінальну відповідальність з позбавленням волі до одного року в трудових колоніях. Місцева газета «Соціалістичним шляхом», у свою чергу, переповнювалася замітками про тих,  хто з великим «піднесенням» і «бажанням»  записувався до таких шкіл.

***

     Сільська рада набувала уже розмірів управлінської структури: голова Холминської сільської ради Мелашенко  Григорій Іванович, секретар сільської ради Панченко Ольга Іллівна, діловод Єременко Микола Корнійович, військовий облік – Синявська Марія Максимівна. З 1949 року запрацював  колгоспний ринок, і у сільській раді було засновано посаду зборщик колгоспного ринку. Цю посаду обіймав  Кошкін Давид Йосипович. Збираючи податки  за торгівлю, за сумісництвом, він мав також рубати дрова для опалення сільради.

***

      Райконтору зв’язку у 1949 році  очолила  І.Ткачик. Райконтора мала  поштове відділення, відділення телефонного зв’язку та радіо. Телефонний зв'язок забезпечували телефоністки, які цілодобово працювали на комутаторі. Щоб зателефонувати, потрібно крутити ручку індуктора на телефонному апараті, назвати номер абонента, за отриманою назвою або номером телефоніст виконував комутацію абонентів шляхом з'єднання штекера проводу одного абонента з гніздом (номером) іншого.

   Фото О.М.Єременка: телефоністка Холминської телефонної станції

    

Девушка, здравствуйте, как вас звать? Тома?

Семьдесят вторая, жду, дыханье затая,

Быть не может, повторите, я уверен, дома,

А, вот уже ответили: « Ну, здравствуй. Это я.»

( Пісня Володимира Висоцького «Ноль семь»).

***

      У 1949 році суворо діяв закон 1940 року «Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного виходу робітників і службовців з підприємств і установ». Робочий тиждень мав тривати 48 годин при шести робочих днях з одним вихідним у неділю. За запізнення на роботу, прогули і самовільне залишення роботи було встановлено кримінальну відповідальність ( скасована  лише у 1956 році).

Історична довідка про село Кучугури

     Перші спогади про «острів Стопилин», на якому згодом і було засноване село Кучугури, датуються початком 1600-х років. У старописаннях  разом з «островом» Холми згадуються і  «острови» Сядрин, Стопилин, Турець. На військово-топографічній карті 1850 року на західних схилах цієї території тулиться маленький хутірець Стапилка, а на заході, на роздоріжжі – «отдєльноє строєніє». Саме на цій ділянці дороги, яка на топографічній мові того часу  позначена як «неудобная», згодом і буде засновано село Кучугури. Заснування села датується 1921 роком. Ця територія мала бугристий рельєф – «кучугури», кучі землі, могили. За переказами старожилів,  ці могили виникли в період війни Росії зі Швецією. Територія  підвищувалася над усією навколишньою місцевістю,  і в період війни зі шведами  ця  місцевість, очевидно, стала оборонним рубежем. Звідси і походить назва села Кучугури.

   Станом на 01 січня 1965 року в селі Кучугури налічувався 31 двір, проживало 103 особи. Працездатного населення – 36 осіб, з яких 5 працювали в установах  або на підприємствах, а 31 – у колгоспі. В селі Кучугури діяв ларьок.

          Після ліквідування Олешнянської сільської ради у 1973 році село Кучугури увійшло до складу Холминської селищної ради. Землі і колгоспна бригада перейшли під управління колгоспу «Червоний маяк».                                                                                                          На кінець 1990-х років  у Кучугурах було 10 дворів, з них жилих – 4. Населення складало 5 осіб.

Історична довідка про село Олешня

Село Олешня розташоване на берегах невеличкої річки Олешня, яка тече з півночі на південь і впадає в річку Убідь за 2-3 кілометри від села. У кінці XVIII – на початку ХІХ століття село мало назву Гута – так називалися промисли, пов’язані з виробництвом скла. Згодом промисел переріс у скловарний завод. Заснування заводу належить поміщику Ярошевицькому, який жив у Холмах. Потомок Дуніних-Борковських Іван Ярошевицький, що на початку 1830-х років став власником маєтку у Холмах, пристосовував своє господарство до потреб ринку, спорудивши цукровий завод, шкіряний завод, ґуральню, каретну фабрику і організувавши ливарне виробництво. Заволодівши Гутою, він розвиває тут скловарне виробництво, будує скловарний завод. За переказами старожилів, у цей час село отримує нову назву – Олешня, перші жителі якого і були робітники скловарного заводу. Цю назву село отримало від назви місцевої річки, яка протікає по болоту, порослому вільхою. Олешник або ольшатник – так називали зарослі вільхи по берегах річок і боліт.

Історична довідка про село Ченчики

У старописаннях село Чєнци (Ченчики) згадується на початку 17 століття: «…в дубовій гряді на річці Убеді проти названого острова святого Ітурець і Холмами розташоване сільце Чєнци». У грамоті 1689 року цей острів зветься «святий острів (Итурецъ), оскільки там мешкали монахи. У згаданий період село Ченчики (Чєнци) належало Василю Дуніну-Борковському – чернігівському полковнику, Генеральному Обозному в уряді Гетьманщини.Оскільки в жодних документах не значиться, щоб у гетьманський час ця місцевість належала монастирю, то можна уявити, що у Ченчиках був монастир дотатарського періоду, а переселення монахів-відлюдників (ченців) на острів Ітурець, вочевидь, було вимушеним. Після смерті Василя Дуніна-Борковського його друга дружина Марія Степанівна 28 вересня 1702 року передала млин з хатою у Ченчиках Пустинно-Рихлівському монастирю. За переказами старожилів, у перші десятиріччя радянського періоду до каплиці, яку побудували у Ченчиках на місці зруйнованого дерев’яного храму, приходили монахи.

1948 рік

     У 1948 році відбулася зміна партійного керівництва району. На партійному пленумі               ( характерно, що пленум районної комуністичної організації відбувся саме 7-8 січня) обрано першим секретарем Холминського райкому КП(б)У Федька Кирила Антоновича. Другим секретарем – Солохненка Івана Порфировича, секретарем по кадрах – Онанка Івана Петровича.

      Відбулися зміни і в сільській раді. Головою виконкому Холминської сільради обрано Мелашенка Григорія Івановича.

                                                       Фото О.М.Єременка: центральній площі села Холми

      Холминський   Будинок культури – приміщення старе і практично не працювало. Головні заходи проводилися тепер у клубі спиртозаводу. Саме тут, як написано у районній газеті, трудовими перемогами зустрічали Новий 1948 рік ланкова колгоспу «Червоний маяк» Парасковія Дем’янівна Рудяк, ланка якої зайняла перше місце в районі, і передовик спиртозаводу токар Іван Лисенко.

     З важливим привітанням до працівників звернувся директор спиртового заводу Іван Іванович Веремієнко. Холминський завод серед підприємств спиртової промисловості СРСР вийшов у число передових підприємств по випуску продукції.  Колектив одержав подяку від Міністерства вкусової промисловості. Завод отримав третю премію по СРСР в розмірі 15 тисяч карбованців.

     Характерним досягненням 1948 року стало і те, що була відмінена карткова система на продукти харчування. На холминській пекарні відбулися зміни. Через постійні нарікання за недоброякісне випікання хліба змінено пекаря. На місце Михайла Васильовича Нагеля, який пропрацював пекарем 37 років, прийняли нового пекаря.

Холминська аптека вже почала йменуватися як аптека № 39 під керівництвом нового завідуючого аптекою Власенка  А.

     Дало про себе знати і нове виробництво Холминський райхарчпромкомбінат. Під керівництвом директора Василя Горового комбінат у лютому 1948 року освоїв виготовлення цукерок «Грибки з помадки». Вже у травні, за чотири місяці з початку роботи, харчкомбінат виготовив 4348 кілограмів цукерок і 669 кілограмів пряників. Професійну першість тримала майстер комбінату Олена Бичок.

Історія пам’ятників

       Після написання статті «Так починалося життя» про Холминське молодіжне підпілля  в часи Другої світової війни у мене виникло багато запитань до того, як відбувалося увіковічення подвигу підпільників. Монумент,споруджений на їхню честь, повинен був мати якусь передісторію, а численні зміни  пам’ятника, виявлені мною на   фотокартках 50-х, 60-х і 70-х років, потребували розстановки «всі крапок над і». Також до цієї пошукової роботи спонукала одна зі світлин  моєї колекції, зроблена Олександром Михайловичем Єременком у п’ятидесятих роках на території селища.

      На фото закарбовано зустріч піонерів Холминської школи зі стареньким ветераном. Бесіда проводиться біля невідомого пам’ятника. Біля якого пам’ятника відбувалася ця зустріч? Що за невідоме погруддя видніється в кущах на задньому плані? Де росте берізка, вже знайома мені з десятків переглянутих фото?

Холми - 1947 рік

      На  1947 рік відновлюється робота медичних закладів. Районний відділ охорони здоров’я очолює завідуючий хірургічним відділенням Холминської районної лікарні Соломко Андрій Романович. Головним лікарем лікарні знову стає Терещенко Василь Йосипович. Лікарня отримала  персонал,  який набув великого досвіду фронтової медичної практики.

      У 1947 році в районі почали працювати Холминська районна лікарня, 18 медично-санітарних пунктів, 2 аптеки, 4 амбулаторії. Районна лікарня розрослася до 50 ліжко-місць ( повна версія історії Холминської лікарні  на стор. 000).

       У цьому році особливого статусу набуває лісовий масив «Холминська дача», який у селі зветься «Майський ліс»: «На основі постанови Ради Міністрів СРСР від 18 вересня 1946 року ряд лісових дач Холминського району віднесено до лісів першої групи, так званих зелених зон. До таких віднесено урочище «Борок» квартали 13 і 14 площею 94 га і  «Холминська дача» від 7 по 12 квартали включно площею 306 га. Забороняються будь-які рубки і випас худоби. Вони мають призначатися для відпочинку трудящих».

Холми - 1946 рік

      У 1946 році відновлюють роботу організації та установи районної структури. Вже працює районна аптека – завідуючий Беліцький, маслозавод – директор Х. Комар, контора райзаготскоту – керуючий О.Деньгуб.

      Розпочало роботу Холминське лісництво – лісничий І.К.Рудяк.

      Контора  лісництва  розміщалася неподалік сучасної автостанції. Поруч тулилася невелика конюшня і господарське приміщення. Після будівництва нової контори лісництва, проти лісозаводу, старе приміщення контори було переведено під житло. Лісопильний завод  належав лісництву. Під час війни він був зруйнований вщент, оскільки приміщення всі були дерев’яними. На верстати для розпилювання деревини тоді обертовий рух передавався за допомогою довгих пасів  від парового двигуна. Цей механізм був змонтований на основі локомотива, тому даний металевий витвір прогресу і вцілів. Ось що писала газета «Соціалістичним шляхом»: «Під час війни Холминський лісопильний завод був зруйнований.  На території залишився лише розбитий двигун. Восени 1946 року почали відбудовувати завод. Ремонтна бригада на чолі з механіком Гутніком відремонтувала двигун.Частини для ремонту виготовляли на місці».

Холми - 1945 рік

      У 1945 році редактором районної газети «Соціалістичний шлях» назначено Костюченка Тимофія Яковича. Виконувача обов’язків редактора Солохненка Івана Порфировича переведено на  пропагандистську роботу, він очолив райкомівський відділ пропаганди і агітації. Корінні зміни відбулися і у верхніх ешелонах керівництва району. Першим секретарем райкому партії призначено Єременка Григорія Лазаровича, його місце на посаді голови виконкому Холминської районної ради посів Заболотній Яків Романович. Другим секретарем райкому призначено Носа Андрія Якимовича. Керівництво райкомом комсомолу доручено Радичу. Районний відділ освіти очолив Защита Петро Гаврилович. Відділом держзабезпечення в районі став опікуватися Назаренко Василь Романович.

Холми - 1944 рік

      Після звільнення Холминського району  від окупаційного режиму гітлерівської Німеччини у Холмах знову формуються радянські органи управління. Ключові посади у керівництві отримують колишні партизани. Головний орган влади – Районний Комітет Комуністичної Партії більшовиків України очолив Гузяр Федот Кирилович, виконком Холминської районної Ради депутатів трудящих – Єременко Григорій Лазарович, Холминський райком ЛКСМУ – Денисенко Прохор Никифорович. Створюється районний відділ  заготівель (РВЗ), на який покладено завдання відновлення роботи господарств району для сприяння армії і фронту. Завідуючим відділом призначено Рудяка (з осені 1944 року призначено Заболотнього Якова Романовича, Рудяк очолив колгосп «Червоний маяк»).  До виконання обов’язків голови сільської Ради знову приступив Єременко Михайло Демидович.

Лікарня

        Перша Холминська лікарня  побудована у середині 1800-х років. На той час  Холми мали статус містечка і  належали Івану Леонтійовичу Ярошевицькому. Поміщик, одночасно, побудував два дерев'яні приміщення: церковно-приходську (далі земська) школу і лікарню («прийомний покой»). Приміщення виконані в одному архітектурному стилі. Будинок першої школи зберігся до наших часів майже в первинному вигляді, а лікарня, після побудови нового двоповерхового приміщення, була переобладнана під житло для лікарів. Фрагмент її первинного вигляду  зберігся лише частково: на північному фасаді житлового будинку,  праворуч від в'їзду на територію сучасної лікарні. Ліворуч, неподалік від лікарні, був збудований житловий  будинок земського лікаря.

       Перша згадка про лікарню датується  1854 роком. У «Чернігівських спогадах» було написано: « 1 вересня 1854 року Микола I звелів дякувати поміщика Чернігівської губернії, відставного гвардії  ротмістра Ярошевицького, за утримання в період Кримської війни в побудованій для селян лікарні десяти ліжок для безкоштовного лікування звільнених зі служби нижчих чинів, котрі повернулися до своїх домівок у Чернігівську губернію».

       З вище згаданого можна зробити припущення, що лікарня налічувала декілька десятків ліжко-місць.  На той час у земських лікарнях на 25 місць, як правило, працював один лікар, 5 фельдшерів і 2 акушерки. Імена перших  лікарів та медпрацівників, які працювали у той час, не відомі. Відомо, що медичну допомогу селянам також надавали повивальні бабки та знахарі.

Из Энциклопедии Брокгауза Ф.А. и Ефрона И.А.

Холмы — местечко Черниговской губернии, Сосницкого уезда, при реке Убеди, в 40 верстах от уездного города. Жителей 2078. Свеклосахарный и винокуренный заводы, приемный покой, земская школа. Две ярмарки.

      (Енциклопедія видана у 1890-1907 роках у Петербурзі акціонерним видавництвом «Ф.А. Брокгауз – І.А. Єфрон»).