ВОЯКИ УПА З ХОЛМІВ

      Після написання статті «Слуги німецької окупаційної влади у вересні 1943 …»  я не полишав  роботу над темою боротьби холминців у лавах Української Повстанської Армії. Нові матеріали і досконалий аналіз інформації від колег, які працюють над темою УПА, почав привідкривати важку завісу, якою «совєти» утаємничили правду. Висвітлення НКВС-ного списку 92 чернігівців, що фігурують у реєстрі обліку вояків УПА, серед яких 33 бійці  були із селища Холми, а ще  24 – з тодішнього Холминського району, стало новим поштовхом  для роботи.

      У описі Тамари Демченко та Сергія Бутко «Український національно-визвольний рух на Чернігівщині» згадується , що  група з 20 вояків УПА,  колишніх поліцаїв Чернігівщини та Сумщини, яких німці евакуювали восени 1943 року до м. Дубно,  у травні 1944 року була  направлена з Волині  для підпільної роботи до Чернігівської та Сумської областей. Про десятьох  вояків УПА з названої групи згадував  і Степан Колінченко ( псевдо «Шуляк»). У 2003 році «холминський бандерівець» розповідав  про своїх побратимів: «…чимало залишилось в УПА. Під час прочісування лісу загинув холминець Микола Єременко і 37 бандерівців. Переслідувані армійськими спецчастинами упівці ховались у селах, сховах. У червні 1944 року десять з них отримали завдання пробратися додому, в Холминський район, будити Схід, "вести агітацію за самостійну Україну". Дійшли з труднощами. Чиясь необережність призвела до провалу групи».

      Усі «ниточки» також  сходяться  і до участі холминських упівців  у найбільшому бою УПА під Гурбами у квітні 1944 року. Слава про чудеса хоробрості, проявлені  в тому бою  при розгромі  військ НКВС, була за ударною групою,  в основному,  уродженців  із Чернігівської та Сумської областей.

                                                               Автор малюнка Юрко Журавель «Битва під Гурбами»

Олена Дмитрівна ГРІНЧУК (1920)

    Ветеран Другої світової війни. У складі Червоної армії воювала на Південно-Західному, Калінінському та 2-у Прибалтійському  фронтах із червня 1941 року до травня 1945 року. Старший сержант медичної служби Олена Дмитрівна Грінчук  була медичною сестрою відділення армійського шпиталю № 2021 3-ї ударної армії.

     Нагороджена медаллю «За бойові заслуги».

Микола Кирилович ЛАНТУХ (1915)

                                          

     Ветеран Другої світової війни. Фельдшером санітарної роти1313-го стрілецького полку 173-ї Оршанської стрілецької дивізії Лантух Микола Кирилович воював на Західному та 3-му Білоруському фронтах у складі військ Червоної армії.

Нагороджений орденом  Червоної Зірки.

     У серпні 1941 року Микола Кирилович отримує поранення. Відомості про його подальшу службу стають відомими з даних 173-ї Оршанської стрілецької дивізії, в якій він пройде фронтовими дорогами фельдшером санітарної роти.

    З 9 серпня 1943 року дивізія вступила в бій у складі 33-ї армії Західного фронту, наступаючи по розтерзаній землі Смоленщини і Великих Лук. Пробиваючи оборону противника під містом Вітебськом, 173-я дивізія вела тяжкі кровопролитні бої. Втрати були великими: в ротах часом лишалося по 12-14 бійців.

Василь Йосипович Терещенко( 1897 )

     У 1939 році призваний до Червоної армії. Під час радянсько-фінської війни надавав допомогу пораненим та хворим військовим. У 1940 році нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

    На початку радянсько-німецької війни Василь Йосипович працював хірургом 1113-го евакуаційного шпиталю в місті Тула. У жовтні 1941 року шпиталь був передислокований у місто  Енгельс під Сталінград. Спочатку заклад був розрахований на 200 ліжок. У подальшому за неповних два роки через шпиталь пройшло майже 7000 поранених та хворих, а на кінець роботи шпиталю число ліжок виросло до 600.

    З 1943 року майор медичної  служби, старший хірург Терещенко Василь Йосипович продовжив роботу в евакуаційному    

шпиталі № 1689 3-го Українського фронту. З 1945 року надавав медичну допомогу в евакуаційному шпиталі № 3531 цього ж фронту.

    Весною 1945 року Терещенко Василь Йосипович нагороджений орденом Вітчизняної війни IIст.

Андрій Романович Соломко( 1913 )

     Ветеран Другої світової війни. У складі Червоної армії воював на Південному та 1-му Українському фронтах з жовтня 1941 року до травня 1945 року.

     У званні майора медичної служби  Соломко Андрій Романович був командиром медичної роти 249-го окремого медично-санітарного батальйону 127-ї стрілецької Чистяківської  дивізії.

     Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» і орденами  Червоної Зірки, Вітчизняної війни II ст., Вітчизняної війни I ст.

     До липня 1943 року 127-а стрілецька дивізія тримала оборону по річці Міус. Дуже укріплений рубіж противника, так званий «Міус-фронт» або «Голуба лінія», був  надзвичайно укріпленим. Радянські війська двічі намагалися прорвати кордон «Міус-фронту»: з грудня 1941 по липень 1942 року, і з лютого по серпень 1943 року. Їм це вдалося лише в серпні 1943 року в ході Донбаської наступальної операції, коли війська Південного фронту прорвали німецький рубіж оборони в районі селища Куйбишеве. За деякими даними, загальні втрати Червоної армії на «Міус-фронті» (убиті, поранені, полонені і зниклі безвісти) склали більше 800 тисяч осіб.

Авдієвський Анатолій Олексійович

                                                           

    Учасник бойових дій Другої світової війни. Воював на  Брянському, Воронезькому, Центральному  та 1-му Українському фронтах.

      Нагороджений медалями «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною».

     Коли почалася війна, Анатолій Олексійович Авдієвський був мобілізований на фронт. Дружина, забравши дітей, переїхала з Холмів у село Лебіддя Корюківського району у батьківську хату. У маленькому селі, на її думку, було легше прогодувати і зберегти дітей. Анатолій Олексійович  у цей час перебував на фронті військовим  шофером у складі танкової бригади.

   З розповіді Авдієвського Сергія Анатолійовича:

   «Батько всю війну був водієм вантажівки. У 1943 році, після боїв на Курській дузі, він завітав на вантажівці «Форд» у село Лебіддя. Ото було радості! Катав нас автомашиною! Погостивши добу, він знову поїхав на фронт, доганяти свою частину.

Демченко Іван Васильович (1925)

 

 Учасник бойових дій Другої світової війни. Воював на 2-у Далекосхідному фронті.
   Служив у Центральній групі військ до червня 1949 року. Нагороджений медаллю «За перемогу над Японією».
   Після звільнення Холмів у 1943 році попросився в армію. Був ще молодим, тому рік служив у Холмах в охороні «Яструбки».
   Яструбок – боєць винищувального батальйону – воєнізоване добровольче формування радянських громадян, що складалося в першу чергу з партійних і комсомольських активістів, під час війни. Особовий склад батальйонів формувався з тих, хто не підлягав обов'язковій мобілізації. Були спрямовані на передову, до місця прориву противником лінії фронту, а також на знищення німецьких диверсантів і бандитських формувань у радянському тилу. Командирами батальйонів призначалися, як правило, співробітники НКВС або керівники місцевих структур.

Єременко Олександр Михайлович

   

  Учасник бойових дій Другої світової війни. Воював на  Калінінському, Воронезькому, Степовому, 2-му та 1-му Українських фронтах.

      Служив у Центральній групі військ до червня 1949 року. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги», орденами «Червона Зірка» і «Вітчизняної війни 2 ст.», медалями «За взяття Берліна», «За Перемогу над Німеччиною», «За звільнення Праги», «Ветеран праці».

      З грудня 1940 року Олександр Михайлович – курсант  Яновської військової авіаційно-технічної школи механіків у Київському особливому окрузі.

      У зв’язку з загрозливим становищем 6 липня 1941 року школа була перебазована в місто Котельнич Кіровської області. 15 листопада 1941 року відбувся перший випуск авіаційних механіків для фронту. У 1944 році Яновська  школа повернулася в місто Київ, на територію військового містечка біля аеродрому «Жуляни». 4 вересня 1947 року вона перейменована в Київську військову школу авіаційних механіків. У липні 1948 року реформована в Київське військове авіаційно-технічне училище. З грудня 1951 року новим місцем дислокування став Харків. У подальшому заклад став Харківським вищим військовим інженерним училищем.

Мальчик Микола Іванович

Учасник бойових дій Другої світової війни. Воював на 2-у Українському та 2-у Білоруському фронтах.

      Нагороджений орденом «Червоної Зірки», медаллю «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною».

      З розповіді Мальчик Єлизавети Іванівни: « У 1942 році з блокадного Ленінграду нас евакуювали на Урал.  Шістнадцяти-річний, мій братик Коля рвався на фронт. Він хотів нищити й гнати ворога, що приніс стільки горя та страждань, але черговий раз  повертався з відповіддю: « Рано, дітям на війні не місце».

    Одного разу він прибіг окрилений: його направляють у військовий табір підготовки танкістів. Тут він вивчає військову справу, заняття проводилися з ранку до пізнього вечора. Солдати вивчали матеріальну частину, тактику, займалися строєвою підготовкою. Відпрацьовували « Дії танкових підрозділів при наступі», « Танки проти танків», «Взаємодія танків та артилерії». Заняття доповнювалися бесідами з бувалими воїнами. Танкісти, не раз бувалі в боях, ділилися своїм досвідом з новачками.  Тепер він знав, що з кожного дня наближається  час, коли він битиме ворога»

Омеляненко Олександр Олексійович 1923 рн

                                    

Учасник бойових дій Другої світової війни. Воював на  Білоруському, 1-ому Білоруському і 2-ому Білоруському фронтах.

       Служив у Північній  групі військ до листопада 1946  року командиром  відділення розвідки у 27-й гвардійській механізованій дивізії на території Польщі.

        Нагороджений медаллю «За бойові заслуги», «За взяття Берліна»,  «За звільнення Варшави», орденом « Вітчизняної Війни 1ст.».

        Після закінчення восьми класів Холминської неповної середньої школи в 1940 році Олександр переїхав до дядька в село Білий Яр  Амурської області. Великі злидні багатодітної сімї , батька забрали органи НКВС і осудили  « як ворога народу», змусили хлопця шукати кращої долі. У Благовіщенську Олександр вступає до сільськогосподарського технікуму. Після двох курсів був призваний до лав Червоної Армії. Далі – війна, фронт…