Свято грибів «Лісова феєрія» у Холмах

      Околиці Холмів та прилеглих сіл громади здавна славляться грибними місцями та розмаїттям лісових ягід. Тому виконком ради за ініціативи селищного голови прийняв рішення   вперше за  довгу історію населеного пункту провести свято грибів «Лісова феєрія». Це дійство відбулося 30 вересня 2017 року і було приурочене до Дня селища. 

          Під час  свята   господині  провели майстер-класи з приготування традиційних грибних страв. Гості мали можливість скуштувати  принадну   їжу з грибами, а також придбати свіжі, мариновані та сушені гриби. До страв смакували напої з лісових ягід на кшталт креативних  міцних напоїв.

1950 рік

     У січні 1950 року в районі проведено укрупнення  сільгоспвиробників – 35 дрібних артілей об’єднано в 16 колгоспів. Холминський колгосп ім. Леніна перейменовано у колгосп ім. Ворошилова.

     Почалося запровадження  нових сільськогосподарських культур. Серед них –  багаторічна трав'яниста рослина кок-сагиз, який містив каучуконосні властивості; чумиза – зернова культура, одна з найстаріших хлібних культур Східної Азії.

     Районна  газета друкує перше попередження про нове «злодіяння американських імперіалістів» – колорадського жука.

    У жовтні 1950 року колгосп «Червоний маяк» придбав півторатонну автомашину ГАЗ-АА (полуторка). Це була перша  вантажівка, яка з’явилася у селищі.

     Однією з форм роботи сталінської пропагандистської машини було соціалістичне змагання. Компартія намагалася охопити соцзмаганням якнайбільше сільських трудівників. Змагалися між собою області, райони, МТС, колгоспи, бригади, ланки, ферми, окремі трудівники. На місцях намагалися будь-що мати в колгоспі своїх рекордсменів, героїв. Тому їм створювали “тепличні умови”, вдавалися до приписок. Значна частина цих “передовиків” була штучним витвором пропагандистської машини. Переможців визначали заздалегідь. Їх виробничі показники “підкручували”, “намолочували” і т.д. Так  дійсно  окремі ланки, бригади збирали високі врожаї, а колгоспи залишалися відсталими.

     У січні 1950-го у колгоспі «Червоний маяк» брали зобов’язання у соцзмаганні ланкові Самійленко Настя Василівна – по вирощуванню конопель, кукурудзи,чумизи; Параска Тимофіївна Шевченко – по вирощуванню чумизи; Щербак Ганна – по вирощуванню картоплі; Сидорець Василь Федосович – по ремонту моторів.

     Колгосп ім. Ворошилова відзначав кращих: по ремонту  сільгосптехніки – коваля Івана Никифоренка, ремонтників Кубрака Юхима та Авдієвського Сильвестра; кращого конюха року Василя Максименка; колгоспників  ланки Кубрак Наталії – косарів Кубрак Агафію, Корх Палажку, Кубрак Марію, в’язальниць  Омеляненко Катерину,  Кубрак Харитину,  Корх Килину,. Корх Марію.

    На осінніх роботах по збиранню врожаю картоплі відзначилися Нагорна Ганна, Єременко Горпина, Щербак Хима, Гладченко Ганна. На перевезенні  картоплі на спиртозавод передовими були транспортні бригади Захарченко Віри та Кубрак Фені: возії Ворона Марія, Махнітко Поля, Верхулевська Галя, Бишок Віра; транспортна бригада І.Кубрак: возії Єременко Степанида, Литвин Ганна, Дорошко Фросина. Найкраще скиртували солому Осипенко Корній, Іллюченко Іван, Кулик Іван, Кубрак Юхим.

    На будівництві свинарника і вівчарника відзначено майстрів будівельної бригади: Черниша Миколу, Литвина Архипа, Гладченка Семена та Гладченка Степана.

                                          Фото О.М.Єременка. На будівництві свинарника

***

      1950 року значні зміни відбулися у Холминській МТС.

      Закінчено будівництво і пущено в експлуатацію власну електростанцію потужністю 45кВт. Газета «Соціалістичним шляхом» пише: «…Струм уже рухає металообрізні станки, освітлюються приміщення МТС. Частина електроенергії подається на освітлення хат колгоспників».

1949 рік

      У перші післявоєнні роки був відмінений призив до армії. Юнаки призивалися не до війська, а направлялися  «вчитися»  до ФЗН (фабрично-заводське навчання ). Молодь призивного віку мала трудитися на шахтах Донецької та Луганської областей. Для Холмів роком масового набору до ФЗН  став 1949 рік. Ухиляння  від такого типу призиву до школи потрапляло під кримінальну відповідальність з позбавленням волі до одного року в трудових колоніях. Місцева газета «Соціалістичним шляхом», у свою чергу, переповнювалася замітками про тих,  хто з великим «піднесенням» і «бажанням»  записувався до таких шкіл.

***

     Сільська рада набувала уже розмірів управлінської структури: голова Холминської сільської ради Мелашенко  Григорій Іванович, секретар сільської ради Панченко Ольга Іллівна, діловод Єременко Микола Корнійович, військовий облік – Синявська Марія Максимівна. З 1949 року запрацював  колгоспний ринок, і у сільській раді було засновано посаду зборщик колгоспного ринку. Цю посаду обіймав  Кошкін Давид Йосипович. Збираючи податки  за торгівлю, за сумісництвом, він мав також рубати дрова для опалення сільради.

***

      Райконтору зв’язку у 1949 році  очолила  І.Ткачик. Райконтора мала  поштове відділення, відділення телефонного зв’язку та радіо. Телефонний зв'язок забезпечували телефоністки, які цілодобово працювали на комутаторі. Щоб зателефонувати, потрібно крутити ручку індуктора на телефонному апараті, назвати номер абонента, за отриманою назвою або номером телефоніст виконував комутацію абонентів шляхом з'єднання штекера проводу одного абонента з гніздом (номером) іншого.

   Фото О.М.Єременка: телефоністка Холминської телефонної станції

    

Девушка, здравствуйте, как вас звать? Тома?

Семьдесят вторая, жду, дыханье затая,

Быть не может, повторите, я уверен, дома,

А, вот уже ответили: « Ну, здравствуй. Это я.»

( Пісня Володимира Висоцького «Ноль семь»).

***

      У 1949 році суворо діяв закон 1940 року «Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного виходу робітників і службовців з підприємств і установ». Робочий тиждень мав тривати 48 годин при шести робочих днях з одним вихідним у неділю. За запізнення на роботу, прогули і самовільне залишення роботи було встановлено кримінальну відповідальність ( скасована  лише у 1956 році).

ВОЯКИ УПА З ХОЛМІВ

      Після написання статті «Слуги німецької окупаційної влади у вересні 1943 …»  я не полишав  роботу над темою боротьби холминців у лавах Української Повстанської Армії. Нові матеріали і досконалий аналіз інформації від колег, які працюють над темою УПА, почав привідкривати важку завісу, якою «совєти» утаємничили правду. Висвітлення НКВС-ного списку 92 чернігівців, що фігурують у реєстрі обліку вояків УПА, серед яких 33 бійці  були із селища Холми, а ще  24 – з тодішнього Холминського району, стало новим поштовхом  для роботи.

      У описі Тамари Демченко та Сергія Бутко «Український національно-визвольний рух на Чернігівщині» згадується , що  група з 20 вояків УПА,  колишніх поліцаїв Чернігівщини та Сумщини, яких німці евакуювали восени 1943 року до м. Дубно,  у травні 1944 року була  направлена з Волині  для підпільної роботи до Чернігівської та Сумської областей. Про десятьох  вояків УПА з названої групи згадував  і Степан Колінченко ( псевдо «Шуляк»). У 2003 році «холминський бандерівець» розповідав  про своїх побратимів: «…чимало залишилось в УПА. Під час прочісування лісу загинув холминець Микола Єременко і 37 бандерівців. Переслідувані армійськими спецчастинами упівці ховались у селах, сховах. У червні 1944 року десять з них отримали завдання пробратися додому, в Холминський район, будити Схід, "вести агітацію за самостійну Україну". Дійшли з труднощами. Чиясь необережність призвела до провалу групи».

      Усі «ниточки» також  сходяться  і до участі холминських упівців  у найбільшому бою УПА під Гурбами у квітні 1944 року. Слава про чудеса хоробрості, проявлені  в тому бою  при розгромі  військ НКВС, була за ударною групою,  в основному,  уродженців  із Чернігівської та Сумської областей.

                                                               Автор малюнка Юрко Журавель «Битва під Гурбами»

Історична довідка про село Кучугури

     Перші спогади про «острів Стопилин», на якому згодом і було засноване село Кучугури, датуються початком 1600-х років. У старописаннях  разом з «островом» Холми згадуються і  «острови» Сядрин, Стопилин, Турець. На військово-топографічній карті 1850 року на західних схилах цієї території тулиться маленький хутірець Стапилка, а на заході, на роздоріжжі – «отдєльноє строєніє». Саме на цій ділянці дороги, яка на топографічній мові того часу  позначена як «неудобная», згодом і буде засновано село Кучугури. Заснування села датується 1921 роком. Ця територія мала бугристий рельєф – «кучугури», кучі землі, могили. За переказами старожилів,  ці могили виникли в період війни Росії зі Швецією. Територія  підвищувалася над усією навколишньою місцевістю,  і в період війни зі шведами  ця  місцевість, очевидно, стала оборонним рубежем. Звідси і походить назва села Кучугури.

   Станом на 01 січня 1965 року в селі Кучугури налічувався 31 двір, проживало 103 особи. Працездатного населення – 36 осіб, з яких 5 працювали в установах  або на підприємствах, а 31 – у колгоспі. В селі Кучугури діяв ларьок.

          Після ліквідування Олешнянської сільської ради у 1973 році село Кучугури увійшло до складу Холминської селищної ради. Землі і колгоспна бригада перейшли під управління колгоспу «Червоний маяк».                                                                                                          На кінець 1990-х років  у Кучугурах було 10 дворів, з них жилих – 4. Населення складало 5 осіб.

Історична довідка про село Олешня

Село Олешня розташоване на берегах невеличкої річки Олешня, яка тече з півночі на південь і впадає в річку Убідь за 2-3 кілометри від села. У кінці XVIII – на початку ХІХ століття село мало назву Гута – так називалися промисли, пов’язані з виробництвом скла. Згодом промисел переріс у скловарний завод. Заснування заводу належить поміщику Ярошевицькому, який жив у Холмах. Потомок Дуніних-Борковських Іван Ярошевицький, що на початку 1830-х років став власником маєтку у Холмах, пристосовував своє господарство до потреб ринку, спорудивши цукровий завод, шкіряний завод, ґуральню, каретну фабрику і організувавши ливарне виробництво. Заволодівши Гутою, він розвиває тут скловарне виробництво, будує скловарний завод. За переказами старожилів, у цей час село отримує нову назву – Олешня, перші жителі якого і були робітники скловарного заводу. Цю назву село отримало від назви місцевої річки, яка протікає по болоту, порослому вільхою. Олешник або ольшатник – так називали зарослі вільхи по берегах річок і боліт.

Історична довідка про село Ченчики

У старописаннях село Чєнци (Ченчики) згадується на початку 17 століття: «…в дубовій гряді на річці Убеді проти названого острова святого Ітурець і Холмами розташоване сільце Чєнци». У грамоті 1689 року цей острів зветься «святий острів (Итурецъ), оскільки там мешкали монахи. У згаданий період село Ченчики (Чєнци) належало Василю Дуніну-Борковському – чернігівському полковнику, Генеральному Обозному в уряді Гетьманщини.Оскільки в жодних документах не значиться, щоб у гетьманський час ця місцевість належала монастирю, то можна уявити, що у Ченчиках був монастир дотатарського періоду, а переселення монахів-відлюдників (ченців) на острів Ітурець, вочевидь, було вимушеним. Після смерті Василя Дуніна-Борковського його друга дружина Марія Степанівна 28 вересня 1702 року передала млин з хатою у Ченчиках Пустинно-Рихлівському монастирю. За переказами старожилів, у перші десятиріччя радянського періоду до каплиці, яку побудували у Ченчиках на місці зруйнованого дерев’яного храму, приходили монахи.

1948 рік

     У 1948 році відбулася зміна партійного керівництва району. На партійному пленумі               ( характерно, що пленум районної комуністичної організації відбувся саме 7-8 січня) обрано першим секретарем Холминського райкому КП(б)У Федька Кирила Антоновича. Другим секретарем – Солохненка Івана Порфировича, секретарем по кадрах – Онанка Івана Петровича.

      Відбулися зміни і в сільській раді. Головою виконкому Холминської сільради обрано Мелашенка Григорія Івановича.

                                                       Фото О.М.Єременка: центральній площі села Холми

      Холминський   Будинок культури – приміщення старе і практично не працювало. Головні заходи проводилися тепер у клубі спиртозаводу. Саме тут, як написано у районній газеті, трудовими перемогами зустрічали Новий 1948 рік ланкова колгоспу «Червоний маяк» Парасковія Дем’янівна Рудяк, ланка якої зайняла перше місце в районі, і передовик спиртозаводу токар Іван Лисенко.

     З важливим привітанням до працівників звернувся директор спиртового заводу Іван Іванович Веремієнко. Холминський завод серед підприємств спиртової промисловості СРСР вийшов у число передових підприємств по випуску продукції.  Колектив одержав подяку від Міністерства вкусової промисловості. Завод отримав третю премію по СРСР в розмірі 15 тисяч карбованців.

     Характерним досягненням 1948 року стало і те, що була відмінена карткова система на продукти харчування. На холминській пекарні відбулися зміни. Через постійні нарікання за недоброякісне випікання хліба змінено пекаря. На місце Михайла Васильовича Нагеля, який пропрацював пекарем 37 років, прийняли нового пекаря.

Холминська аптека вже почала йменуватися як аптека № 39 під керівництвом нового завідуючого аптекою Власенка  А.

     Дало про себе знати і нове виробництво Холминський райхарчпромкомбінат. Під керівництвом директора Василя Горового комбінат у лютому 1948 року освоїв виготовлення цукерок «Грибки з помадки». Вже у травні, за чотири місяці з початку роботи, харчкомбінат виготовив 4348 кілограмів цукерок і 669 кілограмів пряників. Професійну першість тримала майстер комбінату Олена Бичок.

Герб і Прапор Холмів

         Нарешті наше селище має свою символіку. Рішенням ХI сесії cьомого скликання від 08.07.2016 року Холминська селищна рада  затвердила  офіційні символи селища та Положення «Про порядок використання символіки смт. Холми»

Герб

      Герб – це символ, офіційна емблема смт. Холми, в якому відображаються його історія, особливості та традиції.

Холми - це моя Україна

    Під цим гаслом 25 червня 2016 року відбулася концертна програма з нагоди Дня Конституції України.