Гетьманщина або Військо Запорозьке – українська козацька держава (на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля)

       Черговий прояв свідчення власності на село Холми з’являється у 1672 році – село значиться у власності Василя Дунін-Борковського. Щодо переходу Холмів у власність Василя Дунін-Борковського, то звернемося до старописання. В ньому зазначено, що прикладу того, щоб такі значні маєтки дарували військовому товаришу не видно. Тут зазначається, що, вочевидь, Холмами вже володів його батько Каспар Борковський, «комісар і комірник литовський», вбитий козаками Богдана Хмельницького у 1648 році. Та і у 1672 році гетьман Іван Самойлович надає Василю Дунін-Борковському саме підтверджувальний універсал на власність. А вже у 1674 році даний універсал затверджено царською грамотою. Очевидним стає те, що протягом  трьох років (до 1648 року)  Холми перейшли від Киселів до Борковських. Але в часи визвольної війни ( період 1648 – 1657 років – повстання під проводом Богдана Хмельницького, під час яких Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних земель) Холми, швидше за все, мали статус вільного (козацького) військового села.

Рід Дунін-Борковських походить від Петра Дуніна (сина Вільгельма Швено, данського дворянина при дворі Еріка Темного, одруженого на данській принцесі). Петро Дунін приїхав у Галицьку Русь служити Перемишльському князю Володарю в 1124 р., пізніше служив польському королю Болеславу Кривоустому. Швено - варіант слова Лебідь датською мовою. Всі нащадки Дуніни (серед них Раєвські і багато інших) мають родовий герб Лебедя. Дунін походить від польського слова дунський, що значить – датчанин.

У 1482 р. народився Дунін, який став володіти маєтком Борковіци в Польщі. Його спадкоємці – дворяни і графи Дуніни-Борковські. Сам рід Дунін-Борковських, що дав світові чимало видатних особистостей, заслуговує особливої уваги. Дуніни – спадкоємці датських лицарів, які осіли на Волині. У 1638 році король Владислав IV пожалував полковнику Анжею-Касперу Дуніну село Борковка в Борзнянській сотні Чернігівського полку. З тих пір Дуніни стали носити титул Дуніни-Борковські, пізніше заснувавши ряд Борок, Борковок та інших похідних по всій Україні.

   

    Після утворення козацької держави під назвою Військо Запорозьке територія Холмів увійшла до полкового територіального устрою. Холми з 1654 року були у складі Понорницької сотні Ніжинського полку, а з 1657 року – у  складі Понорницької сотні Чернігівського полку.   28 липня 1672 року гетьман Іван Самойлович  надав підтверджувальний універсал військовому товаришу Василю Борковському на села Авдіївку, Козилівку, Холми  з належними до них маєтками, в тому числі і двома греблями на річці Убідь. На одній греблі була рудня, на іншій – млин.

     З переписної книги 1666 року: « під тим же селом Холмами, на річці Убідь, на мирській греблі, млин козацький з Волинки козака Василя Грищенка на одно колесо жорнове, та одно ступне, три ступи для проса і ступа суконна».

    Село Волинка з хуторами воєводства Чернігівського, у  1659 році було надано за службу Осипу Красовському – « в 12 верств від Сосниці, в 50 від Чернігова, при річці Волинка, на рівному місці, по-сусідству з Ольшаною і Лавами».  З цього стає очевидним, що мирська гребля на Убеді належала громаді Холмів, а млин збудував козак Василь Грищенко.

    Щодо другої греблі, на якій була рудня, то вона пов’язана з появою хутора Рудня, який первинно згадується  Руденка, далі – Руденецький хутір: «хутір Руденка, полковника Битяговського, від Козилівки в 4, від Холмів в 1 версті, розташований на лівому березі Убеді, на якій гребля з двома клунями, при цьому хуторі лісу будівельного і дров’яного помірковано багато. У ньому хат – 2 ». ( Битяговські перебували в дворянах московських, стольниках, стряпчих і городових дворянах. У 1699 році дев'ять членів цього роду володіли населеними маєтками).

    Назва Рудня вже була пов’язана з існуючим тут промислом. Розвиткові ремесел у слов'ян здебільшого сприяли багаті природні ресурси. Якщо мідь і олово були переважно привізними, то залізна руда залягала скрізь, і її видобуток не вимагав великих затрат. Найбільш широке застосування мала болотна лугова руда – лимоніт. Основою болотної руди була іржа – гідрооксид заліза. На дні водойм утворювалися округлі «камінчики» завбільшки з пташине яйце. Це і була болотна руда. Дуже близько до болотної залягала так звана дернова або лугова руда, яка зустрічається у вигляді пористих відкладень у прирічкових або напівболотистих луках.

     За універсалом 1672 року до Василя Борковського відійшли Авдіївка, Козилівка і Холми з належними маєтками, в тому числі і двома греблями на річці Убідь, на одній греблі була рудня, на іншій – млин. З  вище сказаного можна зробити висновок, що козацькі хутори при греблях і самі греблі  стали власністю Василя Дунін-Борковського.

                               

Хутір Рудня (  пізніше створені поруч хутори Борок і Уріччя)

     У 1674 році «села Холми, Козилівка і Авдіївка», згідно з універсалом Самойловича, затверджені царською грамотою за військовим товаришем ( у подальшому полковником) Василієм Дунін-Борковським. Хоча вони не названі в універсалі і грамоті спадковими.