Холминський напрямок

Початок Другої світової війни став і початком нового  перелому в історії  Холмів. Багато мешканців селища були втягнуті в бойові дії на фронтах радянсько-фінської військової кампанії. Хутір Ченчики, майже повністю, був примусово переселений на окуповані фінські землі. З початком вторгнення фашистських військ на територію Радянського Союзу багато холминців, які були солдатами і офіцерами Червоної Армії, вступили в бій з ворогом. Розпочалася мобілізація.

      21 серпня 1941 року війська 2-ї танкової групи зайняли Почеп і вийшли на рубіж Новозибків – Стародуб. Тепер на їхньому шляху була Чернігівська область. У цей час на північний захід області, у район Остра, вийшли дивізії 2-ї польової армії генерал-полковника Вейхса. За тиждень гітлерівські війська 2-ї танкової групи ввійдуть на територію нашого селища Холми, створивши окупаційний режим фашистської Німеччини.

Більшовицька влада, комсомольці, піонери

    На кінець  грудня 1918 року більшовицькі війська захоплюють територію Сосницького повіту. 30 грудня 1918 року в Холмах організовується орган більшовицької влади Ревком (революційний комітет).

    19 березня 1919 року  Ревком створює  більшовицьку партійну організацію, яка розпочала втілювати плани  радянської влади на селі. До її складу входили Турас Андрій Мусійович, Кубрак Павло Петрович, Юхновський Петро Афонович, Турас Леонтій Мусійович, Авдієвський Мусій Степанович. Наприкінці року в організацію входило 9 комуністів та 1 співчуваючий.

Повітова міліція

Взагалі, складність становища і діяльність «творців» справедливості в ті часи була досить суперечливою. Ось що писали «Вісті Губернського Виконавчого Комітету Чернігівщини» 28 червня 1919 року:

       «Уже не раз доводилося вказувати, що бандитизм у Сосницькому повіті все більше і більше розвивається. Вбивство було за вбивством, грабіж за грабежем. Міліція діяла або ж, у кращому разі, робила вигляд, що діє. Для кожного, хто тільки хотів вникнути в те, що діється навколо, було зрозумілим, що остання або ж не на місці, або ж сама пособляє розвитку бандитизму.

      Це припущення підтвердилося подіями, що відбулися  днями в Охрамієвичській волості. Вони малюються в наступному вигляді: В самотньому хуторці в селі Тихоновичі був зухвало пограбований і убитий досить заможній селянин. Прибулому загону Уїздвоєнкому після настійних запевнень, що бандити будуть знищені, вдалося вмовити селян вказати місце збіговиська бандитів. За вказівкою селян, була оточена хата, де знаходилися бандити. Вони відкрили стрілянину по загону і вбили червоноармійця. Було розпочато  злом

дверей на світанку, в результаті чого захоплена 21 людина. В хаті виявилися гвинтівки, шашки, револьвери, амуніція і тд.

Ревком

     30 грудня 1918 року більшовики зайняли м. Холми. Про це свідчить доповідь комісара І-ї Української радянської дивізії Панафідіна начальнику політичного відділу штабу Курського напряму Назарову: "В занятом нами г. Холмах организован ревком. Сосницкий отряд петлюровцев за отказ выступить против наших частей переведен в другое место…»

     …Коли на боротьбу з німцями та режимом Гетьманату селяни піднялися разом – і бідні, і заможні елементи, то у грудні 1918 р. селянство розділилося на два ворожих табори: "більшовиків" та "самостійників". Почалася громадянська війна. 

      Але до встановлення «твердої і зразкової» радянської влади  було ще далеко. Продовжували активно діяти повстансько-партизанські загони. У звітах про політичний стан   за січень 1921 р. повідомляється: «Бандитизм розвинутий у широкому масштабі, захоплюються села, розганяються виконкоми, ради ».

Холминський партизанський загін імені Петроградських моряків

     На боротьбу проти інтервентів і контрреволюції піднімається більшовицький актив села Холми. Колишній матрос Балтійського флоту, холминець Антон Клименко, створює бойову групу. До неї приєднується група сядринців під керівництвом Олександра Гарнієра, колишнього матроса ескадренного міноносця «Разящий», учасника революційних подій у Петрограді. Олександр щойно повернувся додому з мандатом Центробалту для організації боротьби проти ворогів більшовицького руху.

     Більшовики Антон Клименко і Олександр Гарнієр створюють холминський партизанський загін імені Петроградських моряків. Всього партизанський загін став складатися з-понад 100 чоловік.

Соціал-демократична група Холмів

Революційні події пробудили національну свідомість, стали поштовхом для розв’язання українського питання. В Україні активізувався повстанський рух та діяльність підпільних революційних груп. На території Сосницького повіту особливо активно розгорнулася діяльність більшовиків.

У 1905 – 1907 роках у селі Холми розгорнула свою діяльність підпільна соціал-демократична група під чітким патронатом російського Петербурга. Група мала зв’язки з більшовиками сіл Радомки та Погорільців. Із села Радомка доставлялася підпільна література, яку привозив з Петербурга і Києва підпільник Шарапа Кузьма Євменович, житель Радомки. Активними революціонерами в Холмах були Дорошко Іван Михайлович, Верховець Омелян Якович, Шеремет Григорій Денисович, Нагорний Тихон Макарович, Моторний Григорій Васильович, Юхновський Пейсах Аронович та інші. Вони розповсюджували літературу, організовували маївки…

Єременко Олександр Михайлович

   

  Учасник бойових дій Другої світової війни. Воював на  Калінінському, Воронезькому, Степовому, 2-му та 1-му Українських фронтах.

      Служив у Центральній групі військ до червня 1949 року. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги», орденами «Червона Зірка» і «Вітчизняної війни 2 ст.», медалями «За взяття Берліна», «За Перемогу над Німеччиною», «За звільнення Праги», «Ветеран праці».

      З грудня 1940 року Олександр Михайлович – курсант  Яновської військової авіаційно-технічної школи механіків у Київському особливому окрузі.

      У зв’язку з загрозливим становищем 6 липня 1941 року школа була перебазована в місто Котельнич Кіровської області. 15 листопада 1941 року відбувся перший випуск авіаційних механіків для фронту. У 1944 році Яновська  школа повернулася в місто Київ, на територію військового містечка біля аеродрому «Жуляни». 4 вересня 1947 року вона перейменована в Київську військову школу авіаційних механіків. У липні 1948 року реформована в Київське військове авіаційно-технічне училище. З грудня 1951 року новим місцем дислокування став Харків. У подальшому заклад став Харківським вищим військовим інженерним училищем.

Єременко Василь Демидович (1910–1942 )

      Учасник бойових дій Другої світової та  радянсько – фінської воєн. Воював на  Південному і Волховському  фронтах.

      У 1927 – 1948 роках діяла громадянсько-політична оборонна організація ОСОАВІАХІМ. Її діяльність була направлена на сприяння обороні, авіаційному та хімічному будівництву. На фото 1934 року Василь Демидович має військове звання окремий командир. У Червоній Армії окремі командири були командирами відділення або помічниками командира взводу.

      У результаті пошуку встановлено, що лейтенант Єременко Василь Демидович, начальник зв’язку 430-го гаубичного артилерійського полку великої потужності РГК числиться зниклим безвісти під селом Водосьє 17 січня 1942 року ( Росія, Новгородська обл., Чудовський р-н.)

       У грудні 1942 року розпочався наступ військ Волховського фронту для прориву блокадного кільця Ленінграду. Для знищення дуже укріплених бетонних оборонних споруд противника 59-а армія була посилена 430-м гаубичним полком Резерву Головного Командування. В кінці грудня війська вийшли на східний берег річки Волхов, захопили декілька плацдармів на західному березі, але довго втримати не змогли. Єдиний  плацдарм, що був утриманий, – захоплений силами 111-ї стрілецької дивізії при підтримці важкої артилерії 430-го гап північно - східніше Чудово в районі селища Водосьє і станції Торфяне.

Корх Пилип Сергійович (1912-1944)

     Майор Корх Пилип Сергійович 1912 рн. у Червоній Армії з червня 1941 року. Старший політрук 689-го армійського артилерійського полку 56-ї армії, заступник командира 14-го винищувально - протитанкового артилерійського полку 12-ї гвардійської Донської козачої дивізії, заступник командира 3-го дивізіону 473-го артилерійського полку 99-ї Житомирської стрілецької дивізії 1-го Українського фронту.

      Нагороджений медаллю «За відвагу», орденами «Червоного Прапора», « Вітчизняна війна I ст.», «Червона Зірка».                                                        Загинув 18.03.1944 року . Похований у братській могилі

 с. Волосівці Летичівського району Хмельницької області.

      Почалися запеклі бої на Дону. На7 липня 1942 року німці почали операцію «Клаузевіц», повернувши війська 4-ї танкової та 6-ї польової армій генералів Р. Гота і Ф. Паулюса на південь, вздовж правого берега Дону, з виходом на тили армій двох радянських фронтів. 13 липня Гітлер наказав генерал-полковнику Е. фон Клейсту повернути його корпуси 1-ї танкової армії на захід, назустріч дивізіям 17-ї армії генерал-полковника Р. Руофа, і зустрічними ударами танкових корпусів оточити і знищити північніше від Ростова головні сили шести радянських армій Південного фронту.

       

Мальчик Микола Іванович

Учасник бойових дій Другої світової війни. Воював на 2-у Українському та 2-у Білоруському фронтах.

      Нагороджений орденом «Червоної Зірки», медаллю «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною».

      З розповіді Мальчик Єлизавети Іванівни: « У 1942 році з блокадного Ленінграду нас евакуювали на Урал.  Шістнадцяти-річний, мій братик Коля рвався на фронт. Він хотів нищити й гнати ворога, що приніс стільки горя та страждань, але черговий раз  повертався з відповіддю: « Рано, дітям на війні не місце».

    Одного разу він прибіг окрилений: його направляють у військовий табір підготовки танкістів. Тут він вивчає військову справу, заняття проводилися з ранку до пізнього вечора. Солдати вивчали матеріальну частину, тактику, займалися строєвою підготовкою. Відпрацьовували « Дії танкових підрозділів при наступі», « Танки проти танків», «Взаємодія танків та артилерії». Заняття доповнювалися бесідами з бувалими воїнами. Танкісти, не раз бувалі в боях, ділилися своїм досвідом з новачками.  Тепер він знав, що з кожного дня наближається  час, коли він битиме ворога»