Холминський напрямок

Початок Другої світової війни став і початком нового  перелому в історії  Холмів. Багато мешканців селища були втягнуті в бойові дії на фронтах радянсько-фінської військової кампанії. Хутір Ченчики, майже повністю, був примусово переселений на окуповані фінські землі. З початком вторгнення фашистських військ на територію Радянського Союзу багато холминців, які були солдатами і офіцерами Червоної Армії, вступили в бій з ворогом. Розпочалася мобілізація.

      21 серпня 1941 року війська 2-ї танкової групи зайняли Почеп і вийшли на рубіж Новозибків – Стародуб. Тепер на їхньому шляху була Чернігівська область. У цей час на північний захід області, у район Остра, вийшли дивізії 2-ї польової армії генерал-полковника Вейхса. За тиждень гітлерівські війська 2-ї танкової групи ввійдуть на територію нашого селища Холми, створивши окупаційний режим фашистської Німеччини.

      З книги Гейнца Гудеріана «Спогади солдата»:

     «До вечора 26 серпня лівий фланг 2-ї армії [279] знаходився південніше Новозибкова; розмежувальна лінія між танковою групою і лівим флангом 2-ї армії проходила від Клинців через Холми на Сосницю (північний схід від Макошина на Десні); розмежувальна лінія з 4-ю армією проходила від Суража через Унеч, Почеп, Брасово.

    10-а мотодивізія 24-го танкового корпусу знаходилася в районі Холми – Авдіївка; 3-я танкова дивізія зосередилася до мосту через Десну південніше Новгород-Сіверського; 4-а танкова дивізія вела бої з противником на південний схід від Стародуба».

  

   

       Наступ німецьких  частин у напрямку Холминського району стримували війська  21-ї армії Брянського фронту під командуванням генерал-лейтенанта В. І. Кузнєцова.  Армія була  відрізана від командування штабу фронту і  фактично  переходила в зону дії  Південно-Західного фронту. Затиснуті в  півкільце 67-й, 28-й і 66-й корпуси армії, а також кавалерійська група відтіснялися противником до Десни:

     - на сході  Семенівки  21-а армія була повністю відрізана танковим клином Гудеріана від основних сил Брянського фронту.

    - на заході 2-а німецька армія відрізала 21-у армію від сил 5-ї армії Південно-Західного фронту  в районі Остра.

     . Ведучи кровопролитні бої на території Білорусії, з перших днів війни дивізії втратили близько половини особового складу. Велика частина дивізій втратила 2/3 бійців. Багато військових частин армії в боях під Гомелем і Могильовом були розгромлені повністю. Відступаючи з боями, військові з’єднання постійно потрапляли в оточення. При прориві солдати примикали до інших дивізій, корпусів чи армій. Без засобів зв’язку і командування бійці просто пробиралися в напрямку домівок або куди виведе доля. Саме  цей період ляже «страшною плямою» на окремі дії партизанів. До теперішнього часу носять у серцях важкі спогади жителі нашого району про розправи над «предателями Родины ». Сліпе виконання сталінського Наказу № 227 відняло  сотні життів.

      «…отступающие с боевой позиции без приказа свыше, являются предателями Родины. …поступать надо как с предателями Родины».

      Зосередження  удару німецьких військ на Смоленськ і Ярославль, все ж дало змогу військам 21-ї армії  відійти і згрупуватися  на півночі Чернігівщини:

    - фронтом на північ та схід, перед Семенівкою, стала новосформована 277-а стрілецька дивізія 67-го стрілецького корпусу;

- 24-а та 42-а стрілецькі дивізії 67-го стрілецького корпусу зайняли оборону по лінії Семенівка  – Жадове – Авдіївка – Оболоння;

- фронтом на північ по лінії Орликівка  – Тихоновичі – Щорс зайняли оборону дивізії 28-го стрілецького корпусу;

      - на лівому фланзі  по лінії  Щорс - Борки зайняли  оборону дивізії 66-го стрілецького корпусу.

      24 серпня 1941 року німецькі війська скували жорстокими боями полки 277-ї сд в районі Семенівки. Через Костобобрів  сили 3-ї танкової дивізії 24-го танкового корпусу противника  прорвали оборону Брянського фронту і розвинули стрімкий наступ на Новгород- Сіверський. 26 серпня заволоділи містом і  захопили міст через Десну, створивши  плацдарм на її південно-східному березі.

      У цей же час 1-а кавалерійська та 10-а моторизована дивізії 24-го танкового корпусу противника розвинули наступ   західніше Семенівки. Атакували радянські  війська  в районі Орликівки і, прорвавши оборону, увійшли в Тополівку.  Через такі обставини 42-а стрілецька дивізія, яка лишилася одна на 70 кілометровому фронті  Семенівка  – Жадове – Авдіївка – Оболоння,  відійшла до Десни. Територія Холминського району практично залишилася без прикриття військових частин Червоної Армії.

      25 серпня 1941 року  війська 10-ї моторизованої дивізії 24 -го танкового корпусу вермахту через Тополівку, Стару Гутку, Радомку і Холми вийшли  до Авдіївки. 

            БОЙОВА ДОПОВІДНА № 038 ШТАРМ 21 МЕНА 04.09.41 р. 10.25.

     «...3. Доповідаю, що у зв'язку з розкиданістю частин, великою протяжністю фронту, відсутністю резервів і великими втратами, понесеними частинами в останніх боях, складаються обставини, за яких при найменшому прориві  частини, розтягнуті по фронту без підтримки резервів, змушені відходити».

      У зв’язку з оточенням і загрозою знищення армії командувач генерал-лейтенант Кузнєцов віддає наказ на відвід військ  21-ї армії на лівий берег Десни в ніч на 06.09.41р.

      

      Селище Холми не зазнало розрухи і жорстокого обстрілу артилерії та авіації  ворога. Фронти активних бойових дій військ у серпні – вересні 1941 року обійшли населений пункт стороною.