Після написання цієї історії я розповів
Єлизаветі Іванівні про нові відомості щодо загибелі Мелашенка Мойсея Даниловича. Старенька
пригадала:"Мелашенко Данило в
останні роки сторожував млин у Ченчиках. Його сини Мойсей і Василь були
військовими офіцерами. Живим
лишився лише Василь. Після війни він приїзджав у Ченчики. Служив у авіації під
Москвою. В кінці 1980-х Василь Данилович загинув під час пожежі. Кинувся до
квартири рятувати свого улюбленого кота, а двері
защепнулися ..."
Про Мелашенка Василя Даниловича,
1924 року народження, вдалося встановити, що 16 листопада 1985 року він
нагороджений орденом Вітчизняної війни 2ст. в честь 40-річчя
Перемоги.
Мелашенко Мойсей
Данилович
(1908 - 1943)
У рядах Червоної армії Мелашенко Мойсей Данилович з 1930
року.
Напередодні війни,через репресії в 1937 році,
постала гостра потреба командного складу армії. На ряду з віськовими училищами
створюються численні прискорені курси з під-готовки молодшого командного складу з числа мобілізованих.
Розпочався обов’язковий призив осіб, які мали середню освіту на курси "Вистрєл"
та інші.
У 1940 році Мелашенко Мойсей Данилович закінчує Броварські піхотні курси
в Київ-ському Особливому військовому окрузі. У формі офіцера, перед
самою війною, він при-їзджав у Ченчики. Подальша його доля
невідома, і лише відомості про останню атаку Мойсея Даниловича на висоті 130,8
під Лоєвом дійшли до наших днів.
Командир взводу штрафної роти
11-го дисциплінарного батальйону Мелашенко Мойсей Данилович загинув на Дніпровському
плацдармі 15 жовтня 1943 року: "...був
в одній армійській штрафній роті. Номера штрафної роти вже не пам’ятає, та у
наступ при форсуванні Дніпра 14 і 15 жовтня 1943 року вони йшли разом з 43-м стрілецьким полком. На правому березі від
вибуху однієї міни були вбиті Мелашенко Василь
Маркович і Мелашенко Мойсей Данилович".
Вот шесть ноль-ноль, и вот сейчас –
обстрел.
Ну, бог войны! Давай – без
передышки!
Всего лишь час до самых главных дел:
Кому – до ордена, а большинству – до
"вышки".
В. С. Высоцкий. «Штрафные батальоны»
Учасник форсування Дніпра під Лоєвом
полковник у відставці Володимир Клига :
"...кожному бійцеві видали по 120 набоїв до автомата, 4 гранати – одна з
них була димова. А ось у 236-й дивізії
озброїти своїх стрільців вчасно не зуміли – і їх рятувала ось така
"димовуха". Беззбройним бійцям просто довелося кричати "Ура!" з
окопів під прикриттям димової завіси".
***
" З війни повернувся і Моторний
Василь Данилович, – пригадала
моя співрозмовниця. –
З братом моїм Миколою
вони дійшли до Берліна.Часто згадували потім, спілкувалися. Тільки Микола був
танкістом, а він – артилеристом.
Данило, батько Василя, був зажиточним до
війни. У нього все було, він нічого не пропускав. Розповідали, що коли вигнали
панів Полякових, Данило партизаном був. Як пани поїхали, він згодом - на коня і навздогін. Наче все ж наздогнав їх і відібрав усі золоті
прикраси.
Коли німці входили в Холми в 1941 році, Данило швидко поїхав до спиртового
заводу і навантажив цілу підводу проса. У цей час
військові розвідники підірвали сховище спирту. Люди стали набирати рідину, яка
лишилася у ямах і різних западинах. Данило Вікторович приєднався до цього
процесу. Позичивши посуд, він
добре запасся спиртом. По дорозі
додому побачив, як люди ловили руками очманілу від спирту рибу.
Річечка від спиртозавод-ського
ставу вже принесла дурманячу рідину аж до млина під Ченчиками. "Хазяйський" чоловік
і тут не прогавив. Величезних щук не було куди складати, тому він зняв штани і, натрамбувавши їх рибою,
попрямував коником до свого двору.
Вечором до його хатини ввійшов
військовий. Після короткої розмови обидва чоловіки вийшли на подвір’я. Та
військовий виходив уже з гвинтівкою, яку передбачливо залишив у сінях. Пролунав
постріл. Чоловік у військовій формі попрямував до лісу, а на подвір’ї лишилося
тіло вбитого Моторного Данила Вікторовича...".
Моторний Василь Данилович
(1926)
Моторний Василь Данилович пішов до Червоної армії сімнадцятирічним
юнаком у 1943 році. З серпня 1944 року він – навідник 76-мм гармати 275-го окремого
винищувально-протитанкового дивізіону 356-ї Калінковичської стрілецької дивізії
1-го Білоруського фронту. Воював у складі
Білоруського, 3-го Прибалтійського, 1-го Прибалтійського і 1-го
Білоруського фронтів.
Дивізія у вересні 1944 року вела бої на Ризькому
напрямку, визволяла місто Ригу. У складі 1-го Прибалтійського фронту брала
активну участь у блокуванні Курляндського угрупування противника.
У кінці грудня 1944 року 356-а Калінковичська стрілецька дивізія увійшла
до складу 1-го Білоруського фронту. Війська вели активні бойові дії на
території Польщі. Особливо жор-стокі
бої розпочалися під час Східо-Померанської стратегічної операціїї у лютому –
квітні 1945 року.
Бойовий шлях 275-й окремий
винищувально-протитанковий дивізіон 356-ї Калінкович-ської стрілецької дивізії закінчив
участю в Берлінській стратегічній операції. Артилеристи наступали в обхід Берліна з півночі і до кінця операції
вийшли на Ельбу – на пів-денний схід Віттенберга.
Надзичайну мужність артилеристи показали у німецькій провінції
Померанія, під міста-ми Арнсвальд і Вардин (м.Хощно, Польща). Німецьке командування розпочало в цьому районі операцію
"Сонцестояння". Метою масштабного удару був розгром радянських військ
північніше річки Варта, закріплення в
Померанії, щоб зберегти зв’язок із Західною Прусією. Проти військ 1-го
Білоруського фронту у бій були кинуті підрозділи 11-ї німець-кої танкової армії СС: танкові
дивізії "Фрундсберг", "Гренадери Фюрера", "Супровід
Фюрера". Танковий парк цих підрозділів складався з танків Pz.IV і Pz.V «Пантера», штурмових гармат StuG III. Неподалік Арнсвальде вийшли
"Королівські тигри".
За майстерність і відвагу в попередніх боях та відбитті атаки 11 лютого
1945 року під Арнсвальдом навідник гармати
275-го окремого винищувально-протитанкового дивізіону Моторний Василь Данилович представлений до
нагородження орденом Слави III ступеня
(нагороджений медаллю "За відвагу").
" 11 лютого
під час контратаки танків і піхоти противника в районі Кенесфельде навідник
гармати Моторний близько підпустив противника і став його розстрілювати в упор,
а коли ворог був уже біля гармати, підняв свій розрахунок в атаку і став з
автомата вести вогонь, при цьому разом з розрахунком знищив 10 солдатів і
офіцера противника, утримавши свій рубіж".
Олексій
Ісаєв. З книги " Розгром 1945.
Битва за Німеччину": "Перші
місяці 1945 року для Німеччини, так само як і літо 1941 року для СРСР, не були нудним побиттям немовлят. Фільм за сюжетом
бондарівського
«Гарячого снігу», по суті, можна знімати про будь-який період війни, в тому
числі про 1945 рік. Марш батарей, підготовка позицій, тяжкий бій з
перекочуванням німецьких танків через позиції артилеристів, напівоточен-ня, невідомість – усе це могло бути не тільки у грудні
1942 року під Сталінградом, але і в лютому 1945 року під Арнсвальде".
***
Немає коментарів:
Дописати коментар