Соціалістична система лише озвучувала роль місцевого самоврядування, а реально, все управління на місцях було централізованим, фактично, радянські ради були певною бутафорією. «Народні обранці» затверджували свій бюджет, та насправді він був частиною районного бюджету, який складався раніше. Сільради мали виконувати певні контрольні функції над колгоспами, підприємствами, але фактично до цього не дійшло. Формальним було і підпорядкування раді уповноваженого міліції (дільничного), останній від ради був незалежний.
Чергові вибори у Холминську сільську раду відбулися у грудні 1950 року. Це були другі післявоєнні вибори третього скликання. Надалі місцеві вибори проводилися кожні два роки. Прямого голосування за сільського голову не було. Рада обирала виконком, голова якого і був сільським головою. Термін «сільський голова» практично не вживався. Система надавала перевагу терміну «голова сільради», або «прєдсєдатєль ісполкома сєльсовєта».
Сільським головою у Холмах на початку 1950 року був Костюк Іван Тихонович, з травня – Ворона Мина Микитович, з липня – Мелашенко Григорій Іванович, котрий очолював раду ще чотири роки. З 1954 по 1957 рік посаду сільського голови обіймав Ворона Іван Георгійович.
Під час виборчого процесу територія Холминської сільської ради поділялася на три виборчі округи. У приміщенні сільради містився округ №33, до якого належали вулиці Пушкіна, Леніна, Чапаєва, Червоноармійська, Воровського та провулок Шевченка.
У приміщенні колгоспу «Червоний маяк» містився округ №34, до якого належали вулиці Островського, Прорізна, Першотравнева, Заливна, Дачна, хутори Ченчики і Торфорозробки спиртового заводу.
Округ № 35 містився в конторі колгоспу ім. Ворошилова, до якого належали вулиці Кірова, Набережна, Пролетарська, Колгоспна, Жовтнева, Горького та хутір Рудня.
Зазначений перелік вулиць та хуторів для сучасного читача визначає забудову території Холминської громади у 1950-х роках. Характерною особливістю є наявність хутора Рудня, територію якого, з часом, буде перейменовано на вул. Гагаріна.
Холминський район об’єднував сільські ради Холмів, Б. Слободи, Жуклі, Камки, Козилівки, Лосівки, Олешні, Олійників, Горлівки, Перелюба, Погорільців, Прибині, Радомки, Рейментарівки, Рибинська, Рудні, Старої Гути, Сядрина, Тополівки, Чорного Рогу та Шишківки.
У 1953 році в державі відбулися події, які дали поштовх процесу, що згодом дістав назву «відлига". Спроби лібералізації суспільно-політичного життя та проведення соціально-економічних реформ були на часі, але країною і далі правили слухняні виконавці волі «вождя». Процес «відлиги» не призвів до послаблення адміністративно-командної системи з її жорсткими методами управління. Головною ланкою економіки району було сільське господарство, яке на середину 50-х років перебувало у складному стані. Давалися взнаки наслідки колективізації й війни. Колгоспи фактично не мали жодних прав. Сільське господарство було збитковим. Збитки покривались державними кредитами й дотаціями. Заготівельні ціни на зерно й інші види сільськогосподарської продукції були надто низькими.
Як уже зазначалося вище, підпорядкування колгоспів виконкомам сільських рад було формальним. Фактично ними керували спочатку районні земельні відділи, потім відділи сільського господарства. З квітня 1953 року колгоспи підпорядкувалися управлінню сільського господарства і заготівель. У грудні 1953 року цю управлінську структуру ліквідували, а керівництво колгоспами поклали на МТС. Завідуючий районним відділом сільського господарства Єременко Михайло Демидович був переведений на посаду керівника райконтори « Заготльон».
Колгоспи району поділили на дві зони підпорядкування: до Холминської та Орлівської МТС. Під своє «керівне» око колгоспи взяв райком партії. Було запроваджено посади двох секретарів, відповідальних за зони МТС: Костюченка Тимофія Яковича та Петрука Петра Андрійовича.
На посаді головного комуніста району, першим секретарем РК КП(б)У, продовжував працювати Федько Кирило Антонович. Посаду другого секретаря посів Онанко Іван Петрович, звільнившись із секретаря по кадрах партії. Секретарем райкому призначено Сохранну Л.М., але у серпні її змінила на посаді Гаркуша Софія Михайлівна.
У комсомольців району з'явився новий лідер. На посаду першого секретаря РК ЛКСМУ призначено Богомаз Олександру Петрівну.
Колишній другий секретар райкому Солохненко Іван Порфирович посів посаду голови районної ради, змінивши на цій посаді Колеснікова Онуфрія Михайловича, котрий керував райрадою з 1947 року.
У 1954 році знову змінилося керівництво районної ради. На посаду голови призначено Соломка Михайла Степановича. Голова райплану Кириченко Трохим Леонтійович посів посаду заступника голови виконкому районної ради. Секретарем обрано Гулицького Олексія Кириловича.
У 1955 році відбулися зміни головних комуністів району. Першим секретарем РК КП(б)У призначено Одинцова І. В. Він змінив керівника району Федька Кирила Антоновича, котрий працював на цій посаді з 1948 року. На посаду другого секретаря райкому призначено Пахмутова Василя Михайловича. Загальним відділом райкомівської структури керував Бука Г.М., відділом пропаганди – Гоптарь І. М., загальним відділом – Скороход Г.Г.
Чисельними районними відділами керували: фінансовим відділом – Панченко Йосип Григорович, відділом соціального забезпечення – Назаренко Василь Романович, відділом торгівлі – Демченко Юхим Леонтійович, відділом статистики – Савченко Іван Климович, відділом охорони здоров'я – Соломко Андрій Романович, відділом КДБ – Демченко Сергій Дем’янович. Прокурор району – Дроздов Анатолій Ілліч.
Постачанням сільськогосподарських продуктів для держави опікувався уповноважений комітету заготівель сільськогосподарських продуктів (УполМінзаг). У районі діяв нагляд цього представника держави. Контора тримала штат уповмінзагів по м'ясу, зерну, молоку, овочах, картоплі, лісу – усіх зараз не перелічиш. У своїй діяльності УполМінзаг підпорядковувався Управлінню уповноваженого Комітету по заготівлі сільськогосподарських продуктів при РНК СРСР. Пізніше районні УполМінзаги знаходилися в безпосередньому підпорядкуванні Уповноваженого Міністерства заготівель СРСР. Згодом їх функції передані фінвідділам.
У народі слово "уполномочєний" не озвучувалося українською мовою. Діяльність спеціальних «трійок» у складі першого секретаря райкому партії, голови райвиконкому та "уполномочєного" ГПУ під час розкуркулення і колективізації жахом засіла у пам’яті селян, тому приїзд будь-якого «уполномочєного» люди сприймали зі страхом. Пригадую, коли, дітьми куштували смаколики зі столу, то бабуся говорила: « А суп кому? Уполномочєним ?!»
План доводився не лише колгоспам. Населення мало план здачі м’яса, молока, яєць, овочів і т. д. Тому під конторами селяни чекали начальників «Заготскоту», «Заготживсировини» з могоричами в обмін на довідку по здачу продуктів для уповмінзага.
Посаду керівника УполМінзагу Холминського району посів Кравченко Іван Тимофійович, колишній заступник голови райвиконкому. Він змінив Леоненка Павла Петровича, уполмінзага з довоєнних часів, політрука партизанського загону.
Нагороди отримали Шевченко Ф.М., Самокиш В.П., Снитко Є.Т., Шадура С.Л., Єрмоленко П.П., Ткаченко М.У. та ін.
Регулярне автобусне сполучення залежало від погодних умов. Бездоріжжя було головною перешкодою. Тому в червні 1955 року на будівництві ґрунтової дороги Холми – Корюківка були задіяні всі колгоспи та організації Холминського району. Проводилися земляні роботи, ремонти мостів.
Дорожнє сполучення до середини 60-х років з Корюківкою було поганим. Ґрунтова дорога у непогоду ставала практично непридатною для руху автотранспорту. «На Корюківку дорога була така, що в негоду рейс затягувався на декілька діб», – згадував Сергій Анатолійович Авдієвський. За Тільним одна з ділянок називалася «Пісня». Машини в’язли в болоті, доводилося буксирувати. Деякі машини просто розривалися. Шофери розкладали багаття і ночували біля машин. Залишалося лише співати пісні – тому і «Пісня».
На кінець 1955 року в райцентрі запрацювала перша «комунальна» електростанція від теплового локомотива.
Біля центрального ставка було споруджено приміщення з великим підвальним відділенням, в якому встановили локомотив на 75 кінських сил. Машина приводила у рух генератор. Потужність розраховувалася на 35 силових установок і на 2190 світлових точок. Струм отримали лікарня, Будинок культури, радіовузол, друкарня, маслозавод, швейна майстерня і владні приміщення.
До 1953 року експерименти з колгоспами не були дієвими. Колективізація знищила потенціал господарників. Колгоспи не могли отямитися після наслідків війни. Держава кинула усі сили на відбудову промисловості, а селяни виживали якось самі по собі, працюючи на «галочку» за трудодень. Господарства були збитковими. Та все ж таки на середину 1950-х два холминські колгоспи ім. Ворошилова і «Червоний маяк» отримали перші прибутки. Колективні господарства сформувалися як виробничі структури сільськогосподарської продукції.
Головним джерелом прибутків колгоспів став льон. Вирощення цієї культури якнайкраще культивувалося на піщаних полях господарств. Збільшилися закупівельні ціни на тресту льону. Місцева районка в 1955 році писала: «Колгосп ім. Ворошилова вперше отримав мільйонний дохід. Основний прибуток дав льон. Грошові премії видано бригадирам Віктору Володимировичу Попсую та Миколі Нагорному. Премійовані ланкові Литвин Ганна Якимівна, Осипенко Марія Корніївна і Єременко Горпина».
У 1951 році у колгоспі ім. Ворошилова головним напрямом рільництва було вирощення картоплі. Картопля невисокої кондиції приймалася на Холминський спиртовий завод. Збут був гарантований на місцевому рівні. Мала відстань доставки давала можливість використовувати гужовий транспорт. При відсутності автовантажівок такі умови були вигідні колгоспникам.
За успіхи у збиранні врожаю відмічено картоплярів бригади Захарченко Віри та Кубрак Фені. Возії робили по чотири рейси на спиртовий завод. Серед передовиків Ворона Марія, Махнітко Поля, Верхулевська Галя, Бишок Віра, Єременко Степанида, Литвин Ганна, Дорошко Фросина.
Серед скиртувальників – Осипенка Корнія, Іллюченка Івана, Кулика Івана, Кубрака Юхима.
Кращим конюхом колгоспу – Максименка Василя.
За звітами на кінець року на поля вивезено 500 тонн гною під урожай 1955 року. Цей показник характеризує наявне тваринництво. Органічне добриво вивозилося на поля кіньми. Відзначено працю бригади Попсуя Віктора Володимировича: їздових Гладченко Катерину, Литвин Ганну, Кулика Олексія, Шеремета Григорія, Махнітко Марію.
У 1955 році відмічалася організація роботи завідуючого фермами Корха І.Д. Серед досвідчених доярок – Софія Сушениця, Марія Савченко, Ганна Костюк. Серед працівниць свиноферми – Марія Зіненко, Василина Демченко, Євдокія Литвин, Горпина Кравченко. Кращі на відгодівлі худоби – Олена Дорошко, Ганна Кубрак, Ганна Іллюченко, Віра Бишок, Ганна Кубрак, Віра Деньгуб.
Відмічені ланки Ганни Литвин, Віри Кубрак, Харитини Гладченко, Марії Комач.
Колгоспниці: Степанида Єременко, Олена Демченко, Фросина Дорошко, Євдокія Савченко, Настасія Кравченко, Марфа Авдієвська, Ніна Шеремет, Євдокія Дорошко, Євдокія Щербак. Колгоспники: Юхим Щербак, Іван Кулик, Василь Горбатенко, Борис Литвин.
За очищення зерна для здачі в заготпункт відзначено Щербак Настю, Шкабару Параску, Омеляненко Галину, Шкабару Дуню.
Разом з передовиками районна газета критикувала роботу голови колгоспу Данила Івановича Авдієвського, але справи далі не йшли. Обов’язки голови часто виконував Степан Рудяк. Черговий березневий фейлетон районки 1952 року писав про здивування колгоспників, коли вони побачили свого голову тверезим…
Попри всі негаразди колгосп «Червоний маяк» вирізнявся прибутками від городництва та садівництва. Досвідчений садівник Ворона Василь Кіндратович зміг розвинути улюблену справу. Довоєнний сад, який був біля «Майського лісу» на території сучасної вулиці Лісової, ряснів фруктами.
За керівництва Михайла Демидовича Єременка у колгоспі «Червоний маяк» активно взяли напрям на розвиток льонарства, але разом з вирощенням льону культивували і вирощення коноплі. Цю культуру колгоспники вирощували з часу заснування господарства. При вирощенні конопель майже всі роботи виконувалися вручну. Мочили стебла у копальнях, ставках, річках. Взимку стебла м’яли – на дерев’яних щілинних м’ялках, чавили олію з насіння, тобто «людський ресурс» був задіяний на увесь рік.
На вирощенні цієї культури у 1954 році добре зарекомендували себе ланки Шевченко Парасковії Тимофіївни, Шишкун Ніли Миколаївни та Ісаченко Марії.
З 1954 року відзначалося вміле керівництво головного агронома колгоспу Єременка Феодосія Кузьмовича і зоотехніка Омеляненко О.
Катерина Григорівна Миколаєць досягла надоїв по 1792 л на корову. Відзначені доярки Фросина Турас, Марія Парфенеко, Олександра Щербак і Килина Чепіга, яка перейшла працювати в «Червоний маяк» з колгоспу ім. Ворошилова.
На цій світлині на фоні широкого простору Холмів зображені колгоспники та три вантажівки. На задньому плані видніється легендарна «полуторка», а на передньому – два «газони» нового покоління. Це типова панорама сільського ранку середини 50-х років. Та оригінальність цієї світлини в тому, що «газон» на першому плані - це ранній ГАЗ-51.
Перші ГАЗ-51 виготовили з напівдерев’яною кабіною і брезентовим верхом.
Рідкісне фото! «Газон» першого випуску 1946 року!
У 1951-1953 роках районна газета «Соціалістичний шлях» писала про кращих: - бригадирів-трактористів: Ананія Реченця, Петра Степанця, Миколу Жовтого, Семена Шматка, Олексія Демченка, Семена Панченка, Василя Осипенка, Василя Єрмоленка, Іллю Савченка, Івана Кожем’яки, Єгора Савенка, Т. Беляй, Щепило;
- передових трактористів: Романа Рака, Петра Осипенка, Івана Шматка, Івана Горного, Василя Щербака, Івана Литвина, Михайла Гучка, Петра Розумя, Івана Помаза, Володимира Кулика, Прохора Шевченка, Василя Бондаренка, Василя Мелашича, Михайла Єрмоленка, Федора Помаза;
- передових трактористок: Варвару Лободу, Марію Софієнко, Марію Назаренко, Олену Гренок, Ольгу Степанець;
- передових комбайнерів на комбайнах «Сталінець-6»: Федора Пишнюка, Івана Кубрака, Якова Тишика, Василя Горного, Михайла Євміненка, Олексія Моложона;
- передових машиністів молотарок «МС-1100»: В. Кривошея, Петра Махієнка;
- токарів: Івана Войтика, Омеляненка;
- слюсаря Демида Карнауха;
- ковалів: Данила Остроуха, Федора Клименка.
Холминська МТС обслуговувала 17 колгоспів: «Червоний маяк», ім. Андреєва, ім. Молотова, ім. Сталіна, «Червоний партизан» (с. Рибинськ), ім. Калініна, ім. Василевського, ім. Леніна, ім. Карла Маркса, «Більшовицький шлях», ім. Димитрова, «Рекорд», ім. Сталіна (с.Перелюб), ім. Куйбишева, ім. Хрущова, «Комунар», «Ударник».
Орловська МТС обслуговувала 13 колгоспів: «Іскра», ім. Леніна, ім.Суворова, ім. Чапаєва, «Червоний партизан» (с. Рейментарівка), ім. Кірова, ім. Свердлова, «Перше травня», ім. Ворошилова, ім. Петровського, "Червоний партизан"(с. Олійники), ім. Жданова, ім. Молотова.
Для управління МТС та сільськогосподарськими роботами на території колгоспів розширився управлінський апарат організації. Заступником директора по політичній частині працював Ткаченко Микола Лаврентійович, головним інженером – Л. Зігман, головним зоотехніком – Заболотній Яків Романович, головним агрономом – М. Журавель, агрономами – Ф.К. Єременко та С. Голод, агрономом плодово-овочівником – Амігуд Марія Ізраїлівна.
У 1954 році Холминська газета «Соціалістичний шлях» закликала їхати на освоєння цілинних земель Казахстану. « … Їде і закликає комсомолець-тракторист Олексій Назаренко. Підтримали приклад комсомольця і їдуть з ним Микола Карпенко, Андрій Горний, Іван Шевченко і Володимир Стукало», – писала районка.
Зимою в МТС ремонтували техніку. За успіхи в ремонтних роботах у 1954 році відзначалися складальник тракторних коробок-передач Микола Зборщик, ремонтник тракторів Сергій Бордаков, ремонтники задніх мостів Петро Степанець і Федір Мороз, ремонтники моторного цеху Ананій Реченець і Семен Панченко, слюсар Демид Карнаух, токар Іван Войтик. За якісний ремонт радіаторів відзначена трактористка Олена Гренок.
На весняних оранках добре працювали тракторист Василь Скиденко та бригадири Василь Єрмоленко та Іван Мацько на СХТЗ-НАТІ. Тракторист Федір Савенок трактором У-2 виорював щоденно по 5 гектарів при нормі в 1 гектар. Вдало проводили боронування Петро Степанець, Данило Коробко і Валентин Ющенко на ДТ-54.
На збиранні зернових відзначені комбайнери, які працювали на комбайнах «Сталінець-4»: Смальоха М.С., Бурдій В.Є., Лупан В.Ф., Летута О.К., Космач Ф.Ф., Олексієнко Д.Д., Зотік І.П., Іваненко М.С., Гулицький М.П., Дрожок М.Ф., Радін Ф.І, Масалико М.М., Фесюра В.І., Сірий П.А., Ярошенко М.С., Сотник С.П., Новик І.Д., Лупан В.Ф., Назаренко Ф.М., Демченко М.П., Назаренко І.Д., Ковтун В.І., Мисник М.І.,
Відзначені комбайнери, які працювали на комбайнах «Сталінець-6»: Єрошенко І.Х., Тишик Я.Т., Авдієвський О.М., Коробко Д.Г., Горний В.С., Горбач М.Д., Шевчик П.М., Литвин Б.Д., Ісаченко М.Ф., Ананенко І.С., Назаренко І.П., Бондаренко В.Ф., Борисенко М.П., Михієнко Г.О., Рябець В.Я., Денисенко С.Г., Бондаренко С.М.
На сівбі озимини добре працювали Петро Степанець, Василь Єрмоленко, Данило Коробко, Володимир Марченко, Іван Сірий, Степан Молот.
Щорічно до 7 листопада організації називали своїх «стахановців». Серед передовиків МТС 1954 року комбайнер Бурдій Василь Єрофійович, який зібрав за сезон комбайном С-4 урожай з 755 гектарів. Комбайнер Зотік Іван Петрович на комбайні С-4 зібрав урожай з 687 гектарів. Тракторист Кравченко Іван Андрійович на тракторі ХТЗ-НАТІ виконав оранку на 669 гектарах.
Разом з веденням польових робіт спеціалісти МТС почали надавати й інші послуги колгоспам району. На заміну ручної стрижки овець вони запровадили механічну. Бригада з 13 осіб на нещодавно придбаному обладнанні добре справлялася з новою справою. Борис Чорний, Дмитро Олексієнко, Михайло Кукуюк, Володимир Портянко і Микола Скороход за один день стригли понад 25 овець.
Кращою по ремонту техніки у 1955 році була бригада Осипенка Василя Антоновича. Разом з ремонтними роботами на території МТС проводилися і будівельні роботи. Закінчувалося будівництво нового гаража для тракторів на 50 одиниць. Відзначалися сумлінною роботою будівельники Охрім Мисник, Пелагея Примак, Парасковія Скороход, Віра Деньгуб.
У 1955 році МТС вивела на поля району 15 механізованих бригад, очолюваних бригадирами Гануленко І.П., Лисиця І.С., Бордаков С.П., Осипенко В.А., Єрмоленко В.Є., Жовтий С.О., Кожем’яко І.Г., Беляй Т.О., Панченко С.Г., Шматок С.М., Кравченко М.О., Реченець, А.Т., Степанець П.Ф., Савенок Є.В., Мороз Ф.П.
Кращим комбайнером 1955 року знову став Бурдій Василь Єрофійович. Комбайнер на комбайні «Сталінець-4» зібрав за сезон урожай з 453 гектарів. На комбайнах С-4 працювали Космач Ф.Ф., Лось І.П., Летута О.К., Ананенко І.С., Бурдій В.Є., Смальоха М.С., Зотік М.Н., Мисник М.І., Демченко М.П., Олексієнко Д.Д., Іваненко М.С., Урожок М.Ф., Сірий П.А., Новик І.Д., Назаренко Ф.М., Масалико М.М., Лупан В.К., Майборода В.І., Ковтун В.І., Коробко І.А., Сотник С.Ф., Єрошенко Н.С., Назаренко І.Д., Ананченко І.Д.
На комбайнах С-6 працювали Борисенко М.П., Литвин А.І., Ісаченко Н.Ф., Єрошенко І.Х., Горний В.С., Шевчик П.М., Коробко Д.Г., Бондаренко С.М., Бондаренко В.Ф., Горбач Н.Д., Тишик Я.Т., Литвин Б.Д., Сірий П.К., Портянко В.П., Кузьменко П.Г., Ігнатенко І.Ф.
Для підвищення родючості ґрунтів у 1955 році МТС започаткувала вивезення торфу на поля колгоспів. Придбання навантажувачів ДТ-54/ПБ-35 і МТЗ-2/Е-153 дало змогу активізувати заготівлю такого добрива. Кар'єрні роботи по заготівлі торфу проводилися на болотних низинах, тому сприятливі умови були зимою. Важливим було і те, що МТС отримала замовлення на період року, вільного від польових робіт.
Бульдозеристи Мусій Сунко і Григорій Турас відзначилися кращими у своїй справі. Вони завантажили 7400 тонн торфу.
І. Жовтого, А. Бондаренка, М. Литвинця, А. Бондаренка, А. Гончаренка, Г. Зибіна, С. Сунка, М. Льозного, О. Савченка, В. Крисковця.
1952-й рік був для спиртозаводу важливим. Дріжджовий цех Холминського спиртозаводу 1 травня 1952 року здобув першість у змаганні галузі. Завод отримав Почесну грамоту Міністерства харчової промисловості СРСР. За виробничі досягнення відзначені апаратники Василь Коваленко і Марія Авдієвська, солодовник Єфросинія Гетта, котельник Михайло Новак і шофери Василь Крисковець, Павло Власенко, Іван Батюк.
1953 рік спиртозавод, як і уся держава, був у інформаційному вакуумі. Відзначено уже відомих передовиків виробництва під керівництвом головного інженера Кузенка, механіка Дементова і технолога Силенка, начальника транспортного цеху Люсия, змінного хіміка Маковку, начальника сировинного відділу Бугай.
У 1954 році відзначено найстарішого працівника заводу Ісаака Вольфовича Ліхтерова. Він працював на Холминському спиртозаводі понад 36 років. Відзначалася професійність механіка Дементова Василя Олександровича, заввідділку технічного контролю Кондратенко Ніну Михайлівну, кадровика Конашевича Сергія Йосиповича. Кращими робітниками визнано коваля Опанаса Омеляненка, апаратника Олексія Омеляненка, солодовника Ганну Кубрак, кочегарів Івана Кулика і Петра Омеляненка, шоферів Івана Жовтого, Василя Крисковця, Опанаса Савченка.
1955 року Холминський спиртозавод під керівництвом Веремієнка Івана Івановича зайняв провідне місце в Чернігівському спиртотресті. Головний інженер спиртозаводу Матусевичвідзначає у районній газеті досягнення бригади технолога Горецького К.А., апаратника Маложон О.І., варщика сировини Гнип П.С., дріжджевара Симоненко А.Х., сумлінну роботу працівників ремонтної майстерні Новака М.П., Лисенка І.Д., Лантуха В.М., Овчинникова М.В. Двадцять кращих працівників занесено до заводської Книги пошани. Почесних грамот удостоєні шофери Павло Тітов, Павло Солохненко; варщик сировини Панас Гнип, дріжджевар Марія Петренко, солодовник Фросина Гетта, кочегар Іван Кулик, слюсар Василь Лантух.
Навчальною частиною школи, яка в 1952 році налічувала 740 учнів, керувала Юрченко Надія Купріянівна.
Осінню 1953 року на зміну А.А. Сатаніна директором школи призначено В. Іващенка.
У 1954 році Холминську школу очолює директор Юрченко Надія Купріянівна. Завучем школи призначено Шумську Валентину Олександрівну. Цього ж року Указом від 2 лютого 1948 року за вислугу років і бездоганну працю Юрченко Надію Купріянівну нагороджено медаллю «За трудову доблесть», учительку Омельченко Марію Василівну нагороджено орденом «Знак Пошани».
Преса висвітлює роботу вчителів історії Дробинського Василя Миколайовича і Деревянченка Трохима Івановича.
У 1955 році директором Холминської середньої школи призначено Григорія Євгенійовича Штанька.
У 1954 році відділ культури відмічав кінопересувку Василя Єрмоленка. Разом з демонстрацією фільмів у Холмах, цей кіномеханік їздив по сільських клубах і «крутив» кіно.
«Не відстають і кіномеханіки Микола Лисенко і Володимир Степанишин», – писала районка.
У 1955 році відзначено роботу кіномеханіків кінотеатру Григорія Кузьменка і Василя Єрмоленка. Не відставав за показниками і старший кіномеханік Латушко зі своїм помічником Демченком.
Протягом 1952-1953 років у Холминському лісництві першість по рубках та догляду за лісом тримали працівники майстра лісових культур лісництва Рудяка Івана Кузьмовича Григорій Васильченко, Панас Шохін, Ілля Устименко. Механік лісозаводу лісництва М. Авдієвський відмітив фрезерувальницю Марію Єременко, робітників Василя Бондаренка, Олександра Терещенка, Івана Прояву, Миколу Остапенка. Відзначені за успіхи в роботі машиніст заводу Борис Шеремет, кочегар Іван Черниш.
У 1955 році Сербінова Юрія Івановича на посаді лісничого Холминського лісництва змінив Солохненко Ілля Савелійович. Новий лісничий відзначив якісну роботу ланок Надії Солодкої, Марфи Лантух, Катерини Солохненко і Ганни Мисник на висаджуванні лісових культур.
Виконання плану з виготовлення клепки, спиць і розпилюванні деревини на лісозаводі забезпечили машиніст Шеремет Б.І., фрезерувальниця Єременко М.П., концерізниця Олексі-єнко Є.С., рамник Бондаренко В.Т.
1955 року лісозавод Корюківського ліспромгоспу славився кількістю переробленої деревини. Відзначені машиніст Іван Черниш, рамники Василь Бондаренко та Іван Проява, фрезерувальниця Марія Єременко, концерізниця Євдокія Олексієнко.
Першість серед станкових на розпилюванні лісу тримали Василь Козак, Іван Дорошко, Іван Садов, подавальник Григорій Кубрак.
Сприяли високим результатам з переробки деревини розвантажувальники бригадира Демченка В.І.: Петро Козіко, Семен Ричков, Михайло Шевченко; лісоруби Яків Рожко, Михайло Курманаєв, Міль В.С., Давидов Є.Р., Тесленко В.Я.; трельовщики Михайло Крисковець, Іван Панченко, Іван Малютін, Солохненко І.Я., Орлюк Г.Л., Лебідько П.С.
Відзначена робота сортувальників І.Корха та І.Горбача.
Слід зазначити, що верстати на лісозаводах лісодільниць приводилися в дію від парової машини. У 1955 році озвучено, що на лісодільниці №3 застосовано електророзпилювання деревини. Кращі електропильщики – Крисковець М.Ф., Лебідко Д.А., Крисковець М.І., Гутник М.В.
Однією з подій було преміювання мисливців Івана Ярошенка, Іллі Скрекотня та Григорія Шкребія за здачу державі хутровини, яку вони заготували за осінньо-зимовий період.
На незмінного персонажа заготсистеми Юхима Семеновича Сідляра квота на критику в газеті була на всю п’ятирічку: про походи від чайної до закусочної; про «замочування» прийнятої худоби; про кар’єрний шлях керуючого від «Заготхудоби» – до «Заготживсировини», від «Заготживсировини» – до комунгоспу, від комунгоспу – до аптеки, від аптеки – на рідні терени в «Заготхудобу». «Як дали, опинився аж у «Заготхудобі» знову! Роздивився, а контора на тому ж місці, тож і почав по-старому», – писала газета. Про керівника «Заготхудоби» О. Деньгуба в період «кар'єрної ходи» Юхима Семеновича преса замовчувала.
У черговому фейлетоні про колгоспні справи «Червоного маяка» районка повідомила громадськості приємну новину: «Здивуванням для колгоспників стало, коли вони побачили свого голову колгоспу Данила Івановича Авдієвського у тверезому стані…».
На зразок відомого в ті часи журналу «Перець» у «районах» друкувалися фейлетони «Дорогий Перче!». Газета повідомляла про нехлюйство та безвідповідальність керівників місцевого масштабу, звісно, на яких отримувалася «квота» з райкому. Саме така «квота», очевидно, була у Холмах на торгівлю та «Чайну». Відомо, що місцеве начальство живилося з «Райсількоопу», а щоб відволікти увагу трудяг, то, як дадуть їм від «Перця»!
«Дорогий Перче! Всім набридла одна й та ж корова. Вона постійно гуляє по центру. Корова біля чайної поїдає на санях приїжджих у справах не тільки сіно, а й хліб, і сало в сумці!!! Чия то корова?
Відповідь. Корову звуть Ласка, господар живе прямо проти залізоскоб’яного магазину, не хто інший, а головний зоотехнік райсільгоспвідділу Пастернак».
Черговий фейлетон «припік» і сам заклад. «Дорогий Перче! 16 березня 1952 року завідуюча «Чайної» Віра Миколаївна Черній з колегою Рафаєвичем Мойсеєм Григоровичем закупили рибу. Ікру видрали і продали «своїм». Філе також зникло. Переробили закупівельні документи на рибу. Потім зробили з останків блюдо «фарш - марш» і рибу, куплену за ціною карася, продавали як порося».
Дісталося і голові Холминського сільського споживчого товариства Верхулевському Федору Михейовичу, який змінив на цій посаді Демченка Юхима Леонтійовича. Скаржилися на те, що у продуктовому магазині №1 продавці Уляна Мисник і Ольга Зборщик обважують покупців.
У 1955 році відбулася приємна подія в сільському споживчому товаристві. У Холмах відкрився власний ковбасний цех. Місцева газета 10 липня оголошувала про прийом на перероблення м'яса: виготовлення ковбасних виробів і копчення.
У районній кооперації в 1955 році змінилося керівництво. Правління районної споживчої спілки очолив Шматок Іван Максимович.
У Холминській районній лікарні з 1951 року почав працювати стоматологічний кабінет. Лікар-стоматолог Кожедуб Г.Ф.
За успіхи на медичній ниві головний лікар Холминської лікарні Терещенко Василь Йосипович нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
1952 року в лікарні працювало пологове відділення. Лікар-гінеколог Безугла Юлія Гнатівна, акушер Іскевич Ганна Іванівна.
Висвітлена діяльність лікарів Головач Ганни Тихонівни, Романенко Любові Аврамівни, Орлової Гіти Аронівни, Тесленко Г.П., Єрмоленко М.П.
У 1955 році прокурор Наконечний Віктор Андрійович змінив Дроздова Анатолія Ілліча, який очолював прокурорський нагляд у районі.
Районний відділ міліції очолив Литвин Омелько Овсійович.
М. Іскевич. Відзначено робітницю маслозаводу Бойко Марфу Іванівну.
Чергові вибори у Холминську сільську раду відбулися у грудні 1950 року. Це були другі післявоєнні вибори третього скликання. Надалі місцеві вибори проводилися кожні два роки. Прямого голосування за сільського голову не було. Рада обирала виконком, голова якого і був сільським головою. Термін «сільський голова» практично не вживався. Система надавала перевагу терміну «голова сільради», або «прєдсєдатєль ісполкома сєльсовєта».
Сільським головою у Холмах на початку 1950 року був Костюк Іван Тихонович, з травня – Ворона Мина Микитович, з липня – Мелашенко Григорій Іванович, котрий очолював раду ще чотири роки. З 1954 по 1957 рік посаду сільського голови обіймав Ворона Іван Георгійович.
Під час виборчого процесу територія Холминської сільської ради поділялася на три виборчі округи. У приміщенні сільради містився округ №33, до якого належали вулиці Пушкіна, Леніна, Чапаєва, Червоноармійська, Воровського та провулок Шевченка.
У приміщенні колгоспу «Червоний маяк» містився округ №34, до якого належали вулиці Островського, Прорізна, Першотравнева, Заливна, Дачна, хутори Ченчики і Торфорозробки спиртового заводу.
Округ № 35 містився в конторі колгоспу ім. Ворошилова, до якого належали вулиці Кірова, Набережна, Пролетарська, Колгоспна, Жовтнева, Горького та хутір Рудня.
Зазначений перелік вулиць та хуторів для сучасного читача визначає забудову території Холминської громади у 1950-х роках. Характерною особливістю є наявність хутора Рудня, територію якого, з часом, буде перейменовано на вул. Гагаріна.
Холминський район об’єднував сільські ради Холмів, Б. Слободи, Жуклі, Камки, Козилівки, Лосівки, Олешні, Олійників, Горлівки, Перелюба, Погорільців, Прибині, Радомки, Рейментарівки, Рибинська, Рудні, Старої Гути, Сядрина, Тополівки, Чорного Рогу та Шишківки.
***
У 1953 році в державі відбулися події, які дали поштовх процесу, що згодом дістав назву «відлига". Спроби лібералізації суспільно-політичного життя та проведення соціально-економічних реформ були на часі, але країною і далі правили слухняні виконавці волі «вождя». Процес «відлиги» не призвів до послаблення адміністративно-командної системи з її жорсткими методами управління. Головною ланкою економіки району було сільське господарство, яке на середину 50-х років перебувало у складному стані. Давалися взнаки наслідки колективізації й війни. Колгоспи фактично не мали жодних прав. Сільське господарство було збитковим. Збитки покривались державними кредитами й дотаціями. Заготівельні ціни на зерно й інші види сільськогосподарської продукції були надто низькими.
Як уже зазначалося вище, підпорядкування колгоспів виконкомам сільських рад було формальним. Фактично ними керували спочатку районні земельні відділи, потім відділи сільського господарства. З квітня 1953 року колгоспи підпорядкувалися управлінню сільського господарства і заготівель. У грудні 1953 року цю управлінську структуру ліквідували, а керівництво колгоспами поклали на МТС. Завідуючий районним відділом сільського господарства Єременко Михайло Демидович був переведений на посаду керівника райконтори « Заготльон».
Колгоспи району поділили на дві зони підпорядкування: до Холминської та Орлівської МТС. Під своє «керівне» око колгоспи взяв райком партії. Було запроваджено посади двох секретарів, відповідальних за зони МТС: Костюченка Тимофія Яковича та Петрука Петра Андрійовича.
На посаді головного комуніста району, першим секретарем РК КП(б)У, продовжував працювати Федько Кирило Антонович. Посаду другого секретаря посів Онанко Іван Петрович, звільнившись із секретаря по кадрах партії. Секретарем райкому призначено Сохранну Л.М., але у серпні її змінила на посаді Гаркуша Софія Михайлівна.
У комсомольців району з'явився новий лідер. На посаду першого секретаря РК ЛКСМУ призначено Богомаз Олександру Петрівну.
Колишній другий секретар райкому Солохненко Іван Порфирович посів посаду голови районної ради, змінивши на цій посаді Колеснікова Онуфрія Михайловича, котрий керував райрадою з 1947 року.
У 1954 році знову змінилося керівництво районної ради. На посаду голови призначено Соломка Михайла Степановича. Голова райплану Кириченко Трохим Леонтійович посів посаду заступника голови виконкому районної ради. Секретарем обрано Гулицького Олексія Кириловича.
У 1955 році відбулися зміни головних комуністів району. Першим секретарем РК КП(б)У призначено Одинцова І. В. Він змінив керівника району Федька Кирила Антоновича, котрий працював на цій посаді з 1948 року. На посаду другого секретаря райкому призначено Пахмутова Василя Михайловича. Загальним відділом райкомівської структури керував Бука Г.М., відділом пропаганди – Гоптарь І. М., загальним відділом – Скороход Г.Г.
Чисельними районними відділами керували: фінансовим відділом – Панченко Йосип Григорович, відділом соціального забезпечення – Назаренко Василь Романович, відділом торгівлі – Демченко Юхим Леонтійович, відділом статистики – Савченко Іван Климович, відділом охорони здоров'я – Соломко Андрій Романович, відділом КДБ – Демченко Сергій Дем’янович. Прокурор району – Дроздов Анатолій Ілліч.
***
Постачанням сільськогосподарських продуктів для держави опікувався уповноважений комітету заготівель сільськогосподарських продуктів (УполМінзаг). У районі діяв нагляд цього представника держави. Контора тримала штат уповмінзагів по м'ясу, зерну, молоку, овочах, картоплі, лісу – усіх зараз не перелічиш. У своїй діяльності УполМінзаг підпорядковувався Управлінню уповноваженого Комітету по заготівлі сільськогосподарських продуктів при РНК СРСР. Пізніше районні УполМінзаги знаходилися в безпосередньому підпорядкуванні Уповноваженого Міністерства заготівель СРСР. Згодом їх функції передані фінвідділам.
У народі слово "уполномочєний" не озвучувалося українською мовою. Діяльність спеціальних «трійок» у складі першого секретаря райкому партії, голови райвиконкому та "уполномочєного" ГПУ під час розкуркулення і колективізації жахом засіла у пам’яті селян, тому приїзд будь-якого «уполномочєного» люди сприймали зі страхом. Пригадую, коли, дітьми куштували смаколики зі столу, то бабуся говорила: « А суп кому? Уполномочєним ?!»
План доводився не лише колгоспам. Населення мало план здачі м’яса, молока, яєць, овочів і т. д. Тому під конторами селяни чекали начальників «Заготскоту», «Заготживсировини» з могоричами в обмін на довідку по здачу продуктів для уповмінзага.
Посаду керівника УполМінзагу Холминського району посів Кравченко Іван Тимофійович, колишній заступник голови райвиконкому. Він змінив Леоненка Павла Петровича, уполмінзага з довоєнних часів, політрука партизанського загону.
***
06 липня 1951 року в приміщенні райвиконкому вручали медалі «Партизанові Вітчизняної війни». Це було перше офіційне вшанування в Холминському районі колишніх партизанів – через десять років від заснування партизанського руху в часи Другої світової війни.Нагороди отримали Шевченко Ф.М., Самокиш В.П., Снитко Є.Т., Шадура С.Л., Єрмоленко П.П., Ткаченко М.У. та ін.
***
На початку липня 1954 року відкрилося перше автобусне сполучення Холмів з містом Чернігів. «Нещодавно почав курсувати автобус Чернігів – Холми. З Холмів він виходить о 6.00. Автобус курсує щоденно і трудящі району раді, що тепер мають змогу дістатися до обласного центру», – писала газета «Соціалістичний шлях».Регулярне автобусне сполучення залежало від погодних умов. Бездоріжжя було головною перешкодою. Тому в червні 1955 року на будівництві ґрунтової дороги Холми – Корюківка були задіяні всі колгоспи та організації Холминського району. Проводилися земляні роботи, ремонти мостів.
Дорожнє сполучення до середини 60-х років з Корюківкою було поганим. Ґрунтова дорога у непогоду ставала практично непридатною для руху автотранспорту. «На Корюківку дорога була така, що в негоду рейс затягувався на декілька діб», – згадував Сергій Анатолійович Авдієвський. За Тільним одна з ділянок називалася «Пісня». Машини в’язли в болоті, доводилося буксирувати. Деякі машини просто розривалися. Шофери розкладали багаття і ночували біля машин. Залишалося лише співати пісні – тому і «Пісня».
 |
| Фото: на будівництві ґрунтової дороги Холми – Корюківка |
***
У липні 1955 року завершився монтаж радіолінії від радіовузла з Холмів до Камки. По шляху дротового радіозв’язку встановлено 103 радіоточки в будинках жителів сіл.
***
У перші роки 1950-х районна газета «Соціалістичний шлях» висвітлювала роль компартії, передруковувала статті преси вищого рівня та знайомила читачів з досягненнями, на які потрібно рівнятися. Хрущовська «відлига» стала помітною у «районці» лише в 1955 році. У цей час головним редактором газети «Соціалістичний шлях» призначено Єременка Олександра Михайловича. Відомості про події Холминського району розпочинають «обережно» витісняти виголошення здравниць на честь «вождів». Новий редактор застосує свою професійність фотокореспондента. Хоча газета все ще мала двосторінковий формат, але з наступного року на її сторінках поряд з текстом уже з’являться світлини.
***
Централізованого електропостачання до Холмів ще не існувало. Працювали місцеві генератори у колгоспі «Червоний маяк» та МТС. Районна інфраструктура була позбавлена електроенергії.На кінець 1955 року в райцентрі запрацювала перша «комунальна» електростанція від теплового локомотива.
Біля центрального ставка було споруджено приміщення з великим підвальним відділенням, в якому встановили локомотив на 75 кінських сил. Машина приводила у рух генератор. Потужність розраховувалася на 35 силових установок і на 2190 світлових точок. Струм отримали лікарня, Будинок культури, радіовузол, друкарня, маслозавод, швейна майстерня і владні приміщення.
***
Важливою подією початку 50-х років у Холмах стало виготовлення власного ситра. Про шипучий широко популярний газований безалкогольний напій, відомий під назвою лимонад, районна газета писала: «У Холмах запрацював ситроцех під керівництвом Михайла Корха. Солодкий напій розливають у пляшки та закривають гумовими пробками. Хоча якість ситра бажає бути кращою, напій прийшовся до смаку і дорослим, і дітям».
***
Про другий смаколик – місцеве морозиво від Холминського маслозаводу – преса також не змовчувала. Разом з популярністю продукту було зауваження директору Ковальчук і техкерівнику Рибницькому щодо якості. Але і сьогодні ми чуємо від людей, які ще застали часи СРСР, що морозиво вже не те, що було колись. Можливо, їм запам’ятався «смак» дитинства?
***
Не обійшла увагою місцева преса і подію розширення торгової мережі Холминського сільського споживчого товариства. Прогрес досягнув і хутора Ченчики. 10 червня 1954 року Ченчики отримали «торгову мережу» – сільпо відкрило ларьок «Торгова хата». «Продавець Мелашенко торгує вдома. У хаті товари розкладені на столі, вікнах і лаві», – повідомила газета.
***
Стан колгоспів у Холмах був неоднозначний. Наряду з колгоспами ім. Ворошилова та «Червоний маяк», початок становлення яких припав саме на 1951-1955 роки, колгосп «Іскра» не мав успіху. Районка писала, що колгосп «Іскра» ледве плететься. У фейлетоні газети знову запитання: «За які заслуги поїхав на сільськогосподарську виставку бригадир першої бригади колгоспу «Іскра» Іван Коваль?»
***
1953 року головою колгоспу «Червоний маяк» обрано Єременка Михайла Демидовича. Досвід керівної роботи Михайла Демидовича на посадах голови сільради, сільгоспвідділу району та контори «Заготльон» дав про себе знати у господарстві. За два роки з відсталого колгосп вийшов на рівень кращих господарств району.До 1953 року експерименти з колгоспами не були дієвими. Колективізація знищила потенціал господарників. Колгоспи не могли отямитися після наслідків війни. Держава кинула усі сили на відбудову промисловості, а селяни виживали якось самі по собі, працюючи на «галочку» за трудодень. Господарства були збитковими. Та все ж таки на середину 1950-х два холминські колгоспи ім. Ворошилова і «Червоний маяк» отримали перші прибутки. Колективні господарства сформувалися як виробничі структури сільськогосподарської продукції.
Головним джерелом прибутків колгоспів став льон. Вирощення цієї культури якнайкраще культивувалося на піщаних полях господарств. Збільшилися закупівельні ціни на тресту льону. Місцева районка в 1955 році писала: «Колгосп ім. Ворошилова вперше отримав мільйонний дохід. Основний прибуток дав льон. Грошові премії видано бригадирам Віктору Володимировичу Попсую та Миколі Нагорному. Премійовані ланкові Литвин Ганна Якимівна, Осипенко Марія Корніївна і Єременко Горпина».
У 1951 році у колгоспі ім. Ворошилова головним напрямом рільництва було вирощення картоплі. Картопля невисокої кондиції приймалася на Холминський спиртовий завод. Збут був гарантований на місцевому рівні. Мала відстань доставки давала можливість використовувати гужовий транспорт. При відсутності автовантажівок такі умови були вигідні колгоспникам.
За успіхи у збиранні врожаю відмічено картоплярів бригади Захарченко Віри та Кубрак Фені. Возії робили по чотири рейси на спиртовий завод. Серед передовиків Ворона Марія, Махнітко Поля, Верхулевська Галя, Бишок Віра, Єременко Степанида, Литвин Ганна, Дорошко Фросина.
 |
| Фото: Саджання картоплі |
 |
| Фото: На прополюванні картоплі |
 |
| Фото: Врожай! |
 |
| Фото: На перевезенні врожаю |
 |
| Фото: Бригада картоплярів |
***
Серед ремонтників сільськогосподарської техніки колгоспу ім. Ворошилова у 1951 році кращими визнано Кубрака Юхима, Авдієвського Сільвестра і коваля Никифоренка І.Серед скиртувальників – Осипенка Корнія, Іллюченка Івана, Кулика Івана, Кубрака Юхима.
Кращим конюхом колгоспу – Максименка Василя.
***
У 1954 році у колгоспі ім. Ворошилова активно розвивається тваринництво. Серед кращих працівниць у тваринництві доярка Килина Чепіга.За звітами на кінець року на поля вивезено 500 тонн гною під урожай 1955 року. Цей показник характеризує наявне тваринництво. Органічне добриво вивозилося на поля кіньми. Відзначено працю бригади Попсуя Віктора Володимировича: їздових Гладченко Катерину, Литвин Ганну, Кулика Олексія, Шеремета Григорія, Махнітко Марію.
У 1955 році відмічалася організація роботи завідуючого фермами Корха І.Д. Серед досвідчених доярок – Софія Сушениця, Марія Савченко, Ганна Костюк. Серед працівниць свиноферми – Марія Зіненко, Василина Демченко, Євдокія Литвин, Горпина Кравченко. Кращі на відгодівлі худоби – Олена Дорошко, Ганна Кубрак, Ганна Іллюченко, Віра Бишок, Ганна Кубрак, Віра Деньгуб.
***
На вирощуванні льону, який дав перші прибутки колгоспу, відзначена бригада Віктора Володимировича Попсуя.Відмічені ланки Ганни Литвин, Віри Кубрак, Харитини Гладченко, Марії Комач.
Колгоспниці: Степанида Єременко, Олена Демченко, Фросина Дорошко, Євдокія Савченко, Настасія Кравченко, Марфа Авдієвська, Ніна Шеремет, Євдокія Дорошко, Євдокія Щербак. Колгоспники: Юхим Щербак, Іван Кулик, Василь Горбатенко, Борис Литвин.
 |
| Фото: Бригадир |
 |
| Фото: Бригадир і ланка колгоспниць на льону |
***
У перші роки 1950-х розвиток колгоспу «Червоний маяк» був незначний. Головною гордістю була робота першої колгоспної вантажівки – шофер Петро Григорович Сидорець. Поруч з «залізним конем» відзначалися бригади Самійленко Марії та Драгун Марії, які перевозили урожай звичайними кіньми. Возії: Литвин Іван, Клюй Галя, Панченко Федос.За очищення зерна для здачі в заготпункт відзначено Щербак Настю, Шкабару Параску, Омеляненко Галину, Шкабару Дуню.
Разом з передовиками районна газета критикувала роботу голови колгоспу Данила Івановича Авдієвського, але справи далі не йшли. Обов’язки голови часто виконував Степан Рудяк. Черговий березневий фейлетон районки 1952 року писав про здивування колгоспників, коли вони побачили свого голову тверезим…
Попри всі негаразди колгосп «Червоний маяк» вирізнявся прибутками від городництва та садівництва. Досвідчений садівник Ворона Василь Кіндратович зміг розвинути улюблену справу. Довоєнний сад, який був біля «Майського лісу» на території сучасної вулиці Лісової, ряснів фруктами.
 |
| Фото: Ланка на збиранні яблук |
 |
| Фото: садівник Ворона В.К. |
За керівництва Михайла Демидовича Єременка у колгоспі «Червоний маяк» активно взяли напрям на розвиток льонарства, але разом з вирощенням льону культивували і вирощення коноплі. Цю культуру колгоспники вирощували з часу заснування господарства. При вирощенні конопель майже всі роботи виконувалися вручну. Мочили стебла у копальнях, ставках, річках. Взимку стебла м’яли – на дерев’яних щілинних м’ялках, чавили олію з насіння, тобто «людський ресурс» був задіяний на увесь рік.
На вирощенні цієї культури у 1954 році добре зарекомендували себе ланки Шевченко Парасковії Тимофіївни, Шишкун Ніли Миколаївни та Ісаченко Марії.
 |
| Фото: колгоспниці замочують коноплі у ставку |
***
Вихід «Червоного маяка» з відсталого господарства на вагомий рівень у Холминському районі припадає на 1955 рік.З 1954 року відзначалося вміле керівництво головного агронома колгоспу Єременка Феодосія Кузьмовича і зоотехніка Омеляненко О.
Катерина Григорівна Миколаєць досягла надоїв по 1792 л на корову. Відзначені доярки Фросина Турас, Марія Парфенеко, Олександра Щербак і Килина Чепіга, яка перейшла працювати в «Червоний маяк» з колгоспу ім. Ворошилова.
 |
| Фото: доярка Катерина Григорівна Миколаєць |
***
У 1955 році добрі врожаї льону отримали працівниці бригади Степана Рудяка – уже відомі нам ланки Шевченко Парасковії Тимофіївни та Ісаченко Марії, а також ланки Кубрак Ніли, Калініченко Ганни, Пастушенко Євлампії, Лось Ганни, Єременко Ганни |
| Фото: на вирощенні льону |
***
Уведена в дію у 1952 році колгоспна інкубаторна станція дала початок розвитку птахівництва. Колгоспна птахівниця Віра Тимофіївна Щербак у 1955 році з 1000 курчат виростила 960 голів птиці. Від курок-несушок отримано по 64 шт. яєць.
***
До вересня 1955 року колгосп здав державі 1600 кг капусти, 6900 кг огірків, 1600 кг помідорів. Ланка Сидорець Євдокії Петрівни виростила картоплі по 125 центнерів з гектара.
***
Колгоспники «Червоного маяка» мали уже три вантажівки. Автопарк «полуторки» поповнили дві Газ-51. Садово-огородницька бригада стала мобільною! «Шофери Петро Григорович Сидорець, Василь Тихонович Демченко, Микола Турас та Василь Федосович Сидорець обслуговують садово-огородницьку бригаду Олександра Лося. Всі старанно працюють на вивезенні добрив», – писала районна газета 1955 року. |
Фото: Ранок 1955 року. Колгоспники отримують «наряд» бригадира.
«Газон» першого випуску 1946 року (на першому плані)
|
На цій світлині на фоні широкого простору Холмів зображені колгоспники та три вантажівки. На задньому плані видніється легендарна «полуторка», а на передньому – два «газони» нового покоління. Це типова панорама сільського ранку середини 50-х років. Та оригінальність цієї світлини в тому, що «газон» на першому плані - це ранній ГАЗ-51.
Перші ГАЗ-51 виготовили з напівдерев’яною кабіною і брезентовим верхом.
Рідкісне фото! «Газон» першого випуску 1946 року!
***
Холминська МТС під керівництвом Маряша Олександра Григоровича в 1951-1955 роках розширювалася. Молодь, яка поверталася у Холми та навколишні села, виявляла бажання працювати в МТС. Притік спеціалістів з досвідом роботи на підприємствах промислових районів сприяв переходу організації від традиційного до техніко-економічного виробництва. МТС здобула вищий суспільний статус серед інших «роботодавців» району. Вся сучасна на той час в УРСР техніка для сільськогосподарських робіт концентрувалася в МТС. Трактори, комбайни, сіялки, картоплесаджалки, молотарки, зерноочисні машини та інші надходили до МТС. За перший квартал 1951 року до машинно-тракторної станції надійшло 5 тракторів ДТ-54, самохідний комбайн, 2 тракторні сіялки та зерноочисна машина. У 1952 році – ДТ-54, п’ять тракторів ХТЗ-7, зерноочисна машина ВІМ-ОС-3. Колгоспи всього цього не мали. Усі роботи від оранки – до збору урожаю виконували МТС.У 1951-1953 роках районна газета «Соціалістичний шлях» писала про кращих: - бригадирів-трактористів: Ананія Реченця, Петра Степанця, Миколу Жовтого, Семена Шматка, Олексія Демченка, Семена Панченка, Василя Осипенка, Василя Єрмоленка, Іллю Савченка, Івана Кожем’яки, Єгора Савенка, Т. Беляй, Щепило;
- передових трактористів: Романа Рака, Петра Осипенка, Івана Шматка, Івана Горного, Василя Щербака, Івана Литвина, Михайла Гучка, Петра Розумя, Івана Помаза, Володимира Кулика, Прохора Шевченка, Василя Бондаренка, Василя Мелашича, Михайла Єрмоленка, Федора Помаза;
- передових трактористок: Варвару Лободу, Марію Софієнко, Марію Назаренко, Олену Гренок, Ольгу Степанець;
- передових комбайнерів на комбайнах «Сталінець-6»: Федора Пишнюка, Івана Кубрака, Якова Тишика, Василя Горного, Михайла Євміненка, Олексія Моложона;
- передових машиністів молотарок «МС-1100»: В. Кривошея, Петра Махієнка;
- токарів: Івана Войтика, Омеляненка;
- слюсаря Демида Карнауха;
- ковалів: Данила Остроуха, Федора Клименка.
***
У грудні 1953 року було ліквідовано управління сільського господарства і заготівель, а керівництво колгоспами покладено на МТС. Для партійного контролю за «процесом» райком призначив двох секретарів, відповідальних за зони МТС: Костюченка Тимофія Яковича та Петрука Петра Андрійовича.Холминська МТС обслуговувала 17 колгоспів: «Червоний маяк», ім. Андреєва, ім. Молотова, ім. Сталіна, «Червоний партизан» (с. Рибинськ), ім. Калініна, ім. Василевського, ім. Леніна, ім. Карла Маркса, «Більшовицький шлях», ім. Димитрова, «Рекорд», ім. Сталіна (с.Перелюб), ім. Куйбишева, ім. Хрущова, «Комунар», «Ударник».
Орловська МТС обслуговувала 13 колгоспів: «Іскра», ім. Леніна, ім.Суворова, ім. Чапаєва, «Червоний партизан» (с. Рейментарівка), ім. Кірова, ім. Свердлова, «Перше травня», ім. Ворошилова, ім. Петровського, "Червоний партизан"(с. Олійники), ім. Жданова, ім. Молотова.
Для управління МТС та сільськогосподарськими роботами на території колгоспів розширився управлінський апарат організації. Заступником директора по політичній частині працював Ткаченко Микола Лаврентійович, головним інженером – Л. Зігман, головним зоотехніком – Заболотній Яків Романович, головним агрономом – М. Журавель, агрономами – Ф.К. Єременко та С. Голод, агрономом плодово-овочівником – Амігуд Марія Ізраїлівна.
***
Лютнево-березневий пленум комуністів СРСР прийняв постанову «Про подальше збільшення виробництва зерна в країні і про освоєння цілинних і перелогових земель». Розпочалася масова пропаганда «добровільного» виїзду молоді на цілинні землі, що загальмувало розвиток сільського господарства України, бо галузь лише розпочала відновлюватися після війни та сталінських часів. У висліді пропаганди за «добровільний» виїзд молоді на цілинні землі вислано в 1954-1956 роках понад 80 000 молоді; на постійну працю на цілинні землі вислано 2/3 усіх випускників навчальних закладів УРСР. Крім того, щороку з Української РСР висилали на цілинні землі десятки тисяч студентів під час так званого літнього трудового семестру на спорудження житлових будинків для робітників, шкіл, елеваторів, машинно-тракторних майстерень, мостів, шосейних шляхів тощо. Та головним задумом Кремля було утворення «єдиного совєтського народу», проведення денаціоналізації й русифікації.У 1954 році Холминська газета «Соціалістичний шлях» закликала їхати на освоєння цілинних земель Казахстану. « … Їде і закликає комсомолець-тракторист Олексій Назаренко. Підтримали приклад комсомольця і їдуть з ним Микола Карпенко, Андрій Горний, Іван Шевченко і Володимир Стукало», – писала районка.
Зимою в МТС ремонтували техніку. За успіхи в ремонтних роботах у 1954 році відзначалися складальник тракторних коробок-передач Микола Зборщик, ремонтник тракторів Сергій Бордаков, ремонтники задніх мостів Петро Степанець і Федір Мороз, ремонтники моторного цеху Ананій Реченець і Семен Панченко, слюсар Демид Карнаух, токар Іван Войтик. За якісний ремонт радіаторів відзначена трактористка Олена Гренок.
На весняних оранках добре працювали тракторист Василь Скиденко та бригадири Василь Єрмоленко та Іван Мацько на СХТЗ-НАТІ. Тракторист Федір Савенок трактором У-2 виорював щоденно по 5 гектарів при нормі в 1 гектар. Вдало проводили боронування Петро Степанець, Данило Коробко і Валентин Ющенко на ДТ-54.
На збиранні зернових відзначені комбайнери, які працювали на комбайнах «Сталінець-4»: Смальоха М.С., Бурдій В.Є., Лупан В.Ф., Летута О.К., Космач Ф.Ф., Олексієнко Д.Д., Зотік І.П., Іваненко М.С., Гулицький М.П., Дрожок М.Ф., Радін Ф.І, Масалико М.М., Фесюра В.І., Сірий П.А., Ярошенко М.С., Сотник С.П., Новик І.Д., Лупан В.Ф., Назаренко Ф.М., Демченко М.П., Назаренко І.Д., Ковтун В.І., Мисник М.І.,
Відзначені комбайнери, які працювали на комбайнах «Сталінець-6»: Єрошенко І.Х., Тишик Я.Т., Авдієвський О.М., Коробко Д.Г., Горний В.С., Горбач М.Д., Шевчик П.М., Литвин Б.Д., Ісаченко М.Ф., Ананенко І.С., Назаренко І.П., Бондаренко В.Ф., Борисенко М.П., Михієнко Г.О., Рябець В.Я., Денисенко С.Г., Бондаренко С.М.
На сівбі озимини добре працювали Петро Степанець, Василь Єрмоленко, Данило Коробко, Володимир Марченко, Іван Сірий, Степан Молот.
Щорічно до 7 листопада організації називали своїх «стахановців». Серед передовиків МТС 1954 року комбайнер Бурдій Василь Єрофійович, який зібрав за сезон комбайном С-4 урожай з 755 гектарів. Комбайнер Зотік Іван Петрович на комбайні С-4 зібрав урожай з 687 гектарів. Тракторист Кравченко Іван Андрійович на тракторі ХТЗ-НАТІ виконав оранку на 669 гектарах.
***
У 1955 році механізатори МТС виконували у колгоспах усі види польових робіт. На боронуванні відзначилася бригада №13 Лисиці І.С. Якісно провели роботи трактористи Микола Білий - на тракторі ХТЗ-НАТІ, Микола Кисіль – на тракторі У-2, Василь Хабел – на тракторі ДТ-54. На прополюванні кращою була бригада Василя Осипенка – трактористи Андрій Гладченко і Євтихій Розстальний. Лідерами на косовиці осінніх трав була бригада Миколи Жовтого – трактористи Петро Луговець і Іван Бондаренко.Разом з веденням польових робіт спеціалісти МТС почали надавати й інші послуги колгоспам району. На заміну ручної стрижки овець вони запровадили механічну. Бригада з 13 осіб на нещодавно придбаному обладнанні добре справлялася з новою справою. Борис Чорний, Дмитро Олексієнко, Михайло Кукуюк, Володимир Портянко і Микола Скороход за один день стригли понад 25 овець.
Кращою по ремонту техніки у 1955 році була бригада Осипенка Василя Антоновича. Разом з ремонтними роботами на території МТС проводилися і будівельні роботи. Закінчувалося будівництво нового гаража для тракторів на 50 одиниць. Відзначалися сумлінною роботою будівельники Охрім Мисник, Пелагея Примак, Парасковія Скороход, Віра Деньгуб.
У 1955 році МТС вивела на поля району 15 механізованих бригад, очолюваних бригадирами Гануленко І.П., Лисиця І.С., Бордаков С.П., Осипенко В.А., Єрмоленко В.Є., Жовтий С.О., Кожем’яко І.Г., Беляй Т.О., Панченко С.Г., Шматок С.М., Кравченко М.О., Реченець, А.Т., Степанець П.Ф., Савенок Є.В., Мороз Ф.П.
Кращим комбайнером 1955 року знову став Бурдій Василь Єрофійович. Комбайнер на комбайні «Сталінець-4» зібрав за сезон урожай з 453 гектарів. На комбайнах С-4 працювали Космач Ф.Ф., Лось І.П., Летута О.К., Ананенко І.С., Бурдій В.Є., Смальоха М.С., Зотік М.Н., Мисник М.І., Демченко М.П., Олексієнко Д.Д., Іваненко М.С., Урожок М.Ф., Сірий П.А., Новик І.Д., Назаренко Ф.М., Масалико М.М., Лупан В.К., Майборода В.І., Ковтун В.І., Коробко І.А., Сотник С.Ф., Єрошенко Н.С., Назаренко І.Д., Ананченко І.Д.
На комбайнах С-6 працювали Борисенко М.П., Литвин А.І., Ісаченко Н.Ф., Єрошенко І.Х., Горний В.С., Шевчик П.М., Коробко Д.Г., Бондаренко С.М., Бондаренко В.Ф., Горбач Н.Д., Тишик Я.Т., Литвин Б.Д., Сірий П.К., Портянко В.П., Кузьменко П.Г., Ігнатенко І.Ф.
Для підвищення родючості ґрунтів у 1955 році МТС започаткувала вивезення торфу на поля колгоспів. Придбання навантажувачів ДТ-54/ПБ-35 і МТЗ-2/Е-153 дало змогу активізувати заготівлю такого добрива. Кар'єрні роботи по заготівлі торфу проводилися на болотних низинах, тому сприятливі умови були зимою. Важливим було і те, що МТС отримала замовлення на період року, вільного від польових робіт.
Бульдозеристи Мусій Сунко і Григорій Турас відзначилися кращими у своїй справі. Вони завантажили 7400 тонн торфу.
 |
| Фото: навантажувач ДТ-54/ПБ-35 і КАЗ 585 "Захар" Холминської МТС |
 |
| Фото: навантажувач ДТ-54/ПБ-35 і МТЗ-2 Холминської МТС |
 |
Фото: навантажувач МТЗ-2/Э-153 і ГАЗ-93 Холминської МТС. «Представник» першої пробної партії екскаватора Е-153 на базі трактора МТЗ-2 Київського заводу «Стройдормаш» на холминських торфовищах |
***
Холминський спиртовий завод після реконструкції увійшов у виробничий процес. Зміни технологів Симоненка О. і Лемешева М. напрацьовували технології для підвищення кількості і якості випуску спирту. Відмічено роботу шоферів на перевезенні картоплі з колгоспів: І. Жовтого, А. Бондаренка, М. Литвинця, А. Бондаренка, А. Гончаренка, Г. Зибіна, С. Сунка, М. Льозного, О. Савченка, В. Крисковця.
1952-й рік був для спиртозаводу важливим. Дріжджовий цех Холминського спиртозаводу 1 травня 1952 року здобув першість у змаганні галузі. Завод отримав Почесну грамоту Міністерства харчової промисловості СРСР. За виробничі досягнення відзначені апаратники Василь Коваленко і Марія Авдієвська, солодовник Єфросинія Гетта, котельник Михайло Новак і шофери Василь Крисковець, Павло Власенко, Іван Батюк.
1953 рік спиртозавод, як і уся держава, був у інформаційному вакуумі. Відзначено уже відомих передовиків виробництва під керівництвом головного інженера Кузенка, механіка Дементова і технолога Силенка, начальника транспортного цеху Люсия, змінного хіміка Маковку, начальника сировинного відділу Бугай.
У 1954 році відзначено найстарішого працівника заводу Ісаака Вольфовича Ліхтерова. Він працював на Холминському спиртозаводі понад 36 років. Відзначалася професійність механіка Дементова Василя Олександровича, заввідділку технічного контролю Кондратенко Ніну Михайлівну, кадровика Конашевича Сергія Йосиповича. Кращими робітниками визнано коваля Опанаса Омеляненка, апаратника Олексія Омеляненка, солодовника Ганну Кубрак, кочегарів Івана Кулика і Петра Омеляненка, шоферів Івана Жовтого, Василя Крисковця, Опанаса Савченка.
1955 року Холминський спиртозавод під керівництвом Веремієнка Івана Івановича зайняв провідне місце в Чернігівському спиртотресті. Головний інженер спиртозаводу Матусевичвідзначає у районній газеті досягнення бригади технолога Горецького К.А., апаратника Маложон О.І., варщика сировини Гнип П.С., дріжджевара Симоненко А.Х., сумлінну роботу працівників ремонтної майстерні Новака М.П., Лисенка І.Д., Лантуха В.М., Овчинникова М.В. Двадцять кращих працівників занесено до заводської Книги пошани. Почесних грамот удостоєні шофери Павло Тітов, Павло Солохненко; варщик сировини Панас Гнип, дріжджевар Марія Петренко, солодовник Фросина Гетта, кочегар Іван Кулик, слюсар Василь Лантух.
***
У 1951 році директор місцевої школи Сатанін Андрій Андрійович відзначає цікаву роботу шкільного драматичного гуртка під керівництвом учителя Бойко Марка Андрійовича. Знали про роботу вчителів А.Масіч, Т. Деревянченка, М. Погуляйло, Г.Штанько, фізрука М. Коробка.Навчальною частиною школи, яка в 1952 році налічувала 740 учнів, керувала Юрченко Надія Купріянівна.
Осінню 1953 року на зміну А.А. Сатаніна директором школи призначено В. Іващенка.
У 1954 році Холминську школу очолює директор Юрченко Надія Купріянівна. Завучем школи призначено Шумську Валентину Олександрівну. Цього ж року Указом від 2 лютого 1948 року за вислугу років і бездоганну працю Юрченко Надію Купріянівну нагороджено медаллю «За трудову доблесть», учительку Омельченко Марію Василівну нагороджено орденом «Знак Пошани».
Преса висвітлює роботу вчителів історії Дробинського Василя Миколайовича і Деревянченка Трохима Івановича.
У 1955 році директором Холминської середньої школи призначено Григорія Євгенійовича Штанька.
 |
| Фото: На шкільному подвір'ї. Праворуч на дальшому плані, за парканом, на місці сучасного центрального входу до школи, видніється приміщення міліції. |
***
У 1954 році по вул. Дачній у Холмах запрацював перший дитячий садок. Очолила заклад Солохненко П.П., вихователі: Конашевич А.С., Волчок М.В. і Дегтяр Г.Н., няні: Голуб В.П. і Деньгуб А.Я., кухарі: Ващенко М.П. і Ляшко Н.І. |
| Фото: У дитсадку |
 |
| Фото: У дитсадку |
***
Районний відділ культури в 1951-1955 роках похвалитися якимось рівнем роботи не міг. Старенька хата районного Будинку культури була майже не придатна для «культурного відпочинку громадян». Призначення в її стіни нового директора С.О. Куськало в 1954 році змін не принесло. Єдиним досягненням районної культури стало відкриття у 1948 році кінотеатру. Такою гучною назвою було прикрито нищення комуністами приміщення церкви. В її стінах тепер відкрили «кінотеатр».У 1954 році відділ культури відмічав кінопересувку Василя Єрмоленка. Разом з демонстрацією фільмів у Холмах, цей кіномеханік їздив по сільських клубах і «крутив» кіно.
«Не відстають і кіномеханіки Микола Лисенко і Володимир Степанишин», – писала районка.
У 1955 році відзначено роботу кіномеханіків кінотеатру Григорія Кузьменка і Василя Єрмоленка. Не відставав за показниками і старший кіномеханік Латушко зі своїм помічником Демченком.
***
Холминське лісництво під керівництвом Юрія Івановича Сербінова визначило кращих працівниць по вирощуванню лісокультур 1951 року. Ними стали Солодка Надія, Лантух Марфа та Надточій Марфа. З районної газети: «Надія Солодка – ланкова Холминського лісництва. Скільки її руками вже вирощено дубків, сосонок, берізок». |
| Фото: Н. Солодка. Газета «Соціалістичний шлях» |
Протягом 1952-1953 років у Холминському лісництві першість по рубках та догляду за лісом тримали працівники майстра лісових культур лісництва Рудяка Івана Кузьмовича Григорій Васильченко, Панас Шохін, Ілля Устименко. Механік лісозаводу лісництва М. Авдієвський відмітив фрезерувальницю Марію Єременко, робітників Василя Бондаренка, Олександра Терещенка, Івана Прояву, Миколу Остапенка. Відзначені за успіхи в роботі машиніст заводу Борис Шеремет, кочегар Іван Черниш.
У 1955 році Сербінова Юрія Івановича на посаді лісничого Холминського лісництва змінив Солохненко Ілля Савелійович. Новий лісничий відзначив якісну роботу ланок Надії Солодкої, Марфи Лантух, Катерини Солохненко і Ганни Мисник на висаджуванні лісових культур.
Виконання плану з виготовлення клепки, спиць і розпилюванні деревини на лісозаводі забезпечили машиніст Шеремет Б.І., фрезерувальниця Єременко М.П., концерізниця Олексі-єнко Є.С., рамник Бондаренко В.Т.
***
На лісодільниці №2 Корюківського ліспромгоспу в 1951-1953 роках відзначені серед кращих працівників дільниці лісоруби Панас Шатін, Григорій Кицан,Тимофій Монжай, Онисько Міль, Микола Устименко, трельовщик Прокіп Лебедко, Василь Сірий, возії Іван Панченко, Микола Полячков, Пилип Таран і Дмитро Колесник.1955 року лісозавод Корюківського ліспромгоспу славився кількістю переробленої деревини. Відзначені машиніст Іван Черниш, рамники Василь Бондаренко та Іван Проява, фрезерувальниця Марія Єременко, концерізниця Євдокія Олексієнко.
***
Лісодільницею №3 Чернігівського ліспромгоспу керував Г. Реуцький. Механік Федір Гутник опікувався виробничими процесами. Ця організація мала більше автотранспортне забезпечення в порівнянні з іншими лісодільницями. Серед шоферів у 1951-1955 роках відзначені Іван Тищенко, Петро Литвин, Тимофій Видра, Василь Тищенко, Василь Липницький, Іван Сотник, Мойсей Буренок, П. Шинкаренко, Холявко.Першість серед станкових на розпилюванні лісу тримали Василь Козак, Іван Дорошко, Іван Садов, подавальник Григорій Кубрак.
Сприяли високим результатам з переробки деревини розвантажувальники бригадира Демченка В.І.: Петро Козіко, Семен Ричков, Михайло Шевченко; лісоруби Яків Рожко, Михайло Курманаєв, Міль В.С., Давидов Є.Р., Тесленко В.Я.; трельовщики Михайло Крисковець, Іван Панченко, Іван Малютін, Солохненко І.Я., Орлюк Г.Л., Лебідько П.С.
Відзначена робота сортувальників І.Корха та І.Горбача.
Слід зазначити, що верстати на лісозаводах лісодільниць приводилися в дію від парової машини. У 1955 році озвучено, що на лісодільниці №3 застосовано електророзпилювання деревини. Кращі електропильщики – Крисковець М.Ф., Лебідко Д.А., Крисковець М.І., Гутник М.В.
***
Про досягнення витвору соціалізму, заготівельні контори району, у газеті «Соціалістичний шлях» за п’ятирічку 1951-1955 років висвітлено мало.Однією з подій було преміювання мисливців Івана Ярошенка, Іллі Скрекотня та Григорія Шкребія за здачу державі хутровини, яку вони заготували за осінньо-зимовий період.
На незмінного персонажа заготсистеми Юхима Семеновича Сідляра квота на критику в газеті була на всю п’ятирічку: про походи від чайної до закусочної; про «замочування» прийнятої худоби; про кар’єрний шлях керуючого від «Заготхудоби» – до «Заготживсировини», від «Заготживсировини» – до комунгоспу, від комунгоспу – до аптеки, від аптеки – на рідні терени в «Заготхудобу». «Як дали, опинився аж у «Заготхудобі» знову! Роздивився, а контора на тому ж місці, тож і почав по-старому», – писала газета. Про керівника «Заготхудоби» О. Деньгуба в період «кар'єрної ходи» Юхима Семеновича преса замовчувала.
У черговому фейлетоні про колгоспні справи «Червоного маяка» районка повідомила громадськості приємну новину: «Здивуванням для колгоспників стало, коли вони побачили свого голову колгоспу Данила Івановича Авдієвського у тверезому стані…».
***
Протягом 1951-1955 років колектив відгодівельного пункту розширював свою територію і займався відгодівлею худоби. Теслярі Микола та Гнат Ковальчуки під керівництвом завгоспа Тебенка майстрували загони та приміщення для телят і свиней. Григорій Ковальчук утримував у належному стані уже не новий ЗИС-130. Такими були передумови створення в 1958 році на базі відгодівельного пункту Холминського заготівельно-відгодівельного радгоспу. До цього, як по всій «странє», велося змагання за найбільший приріст ваги худоби. У кінці року про відгодівельників-переможців районка писала: «Кращі відгодівельники Марія Симоненко, Тетяна Війтова, Марія Кубрак. Не відстають відгодівельники Віра Ворона, Марія Шимко, Настасія Сміян, Катерина Хряпко, Ганна Борисенко, Варвара Коваленко, Олександра Коканчикова». Про надзвичайно важку працю тваринників –ні слова…
***
У перші повоєнні часи відбулося відкриття закладу громадського харчування у центрі села. Але не з гучною назвою «Ресторан», а заклад мав скромнішу назву – «Чайна». Місцева преса регулярно критикувала заклад за поганий стан санітарії, звинувачуючи кухаря Антоніну Єськову, робітницю кухні Олену Висоцьку та офіціантку Антоніну Хлипіну. Та «Чайна» була єдиним місцем, щоб похарчуватися місцевим і тим, хто приїздив до райцентру.На зразок відомого в ті часи журналу «Перець» у «районах» друкувалися фейлетони «Дорогий Перче!». Газета повідомляла про нехлюйство та безвідповідальність керівників місцевого масштабу, звісно, на яких отримувалася «квота» з райкому. Саме така «квота», очевидно, була у Холмах на торгівлю та «Чайну». Відомо, що місцеве начальство живилося з «Райсількоопу», а щоб відволікти увагу трудяг, то, як дадуть їм від «Перця»!
«Дорогий Перче! Всім набридла одна й та ж корова. Вона постійно гуляє по центру. Корова біля чайної поїдає на санях приїжджих у справах не тільки сіно, а й хліб, і сало в сумці!!! Чия то корова?
Відповідь. Корову звуть Ласка, господар живе прямо проти залізоскоб’яного магазину, не хто інший, а головний зоотехнік райсільгоспвідділу Пастернак».
Черговий фейлетон «припік» і сам заклад. «Дорогий Перче! 16 березня 1952 року завідуюча «Чайної» Віра Миколаївна Черній з колегою Рафаєвичем Мойсеєм Григоровичем закупили рибу. Ікру видрали і продали «своїм». Філе також зникло. Переробили закупівельні документи на рибу. Потім зробили з останків блюдо «фарш - марш» і рибу, куплену за ціною карася, продавали як порося».
Дісталося і голові Холминського сільського споживчого товариства Верхулевському Федору Михейовичу, який змінив на цій посаді Демченка Юхима Леонтійовича. Скаржилися на те, що у продуктовому магазині №1 продавці Уляна Мисник і Ольга Зборщик обважують покупців.
У 1955 році відбулася приємна подія в сільському споживчому товаристві. У Холмах відкрився власний ковбасний цех. Місцева газета 10 липня оголошувала про прийом на перероблення м'яса: виготовлення ковбасних виробів і копчення.
У районній кооперації в 1955 році змінилося керівництво. Правління районної споживчої спілки очолив Шматок Іван Максимович.
***
У 1955 році в Холминському районі працювало 4 лікарні на 95 ліжок, 7 пологових будинків, 10 фельдшерсько-акушерських пунктів, 2 клінічних та 1 санбаклабораторії. Район обслуговували 15 лікарів та 81 медпрацівник середньої ланки.У Холминській районній лікарні з 1951 року почав працювати стоматологічний кабінет. Лікар-стоматолог Кожедуб Г.Ф.
За успіхи на медичній ниві головний лікар Холминської лікарні Терещенко Василь Йосипович нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
1952 року в лікарні працювало пологове відділення. Лікар-гінеколог Безугла Юлія Гнатівна, акушер Іскевич Ганна Іванівна.
Висвітлена діяльність лікарів Головач Ганни Тихонівни, Романенко Любові Аврамівни, Орлової Гіти Аронівни, Тесленко Г.П., Єрмоленко М.П.
 |
Фото: Медики Холминської лікарні. Світлина середини 1950-х.
Напис на звороті: Паша Андріївна, Полікарпівна, Олександра Сергіївна, Тесленко Ганна Петрівна, Ксенія Юхимівна, Орлова, Рябченко, Козіко.
Вдалося встановити:
1 ряд: Авдієвська Марина Никифорівна, Козіко Євдокія Юхимівна (фельдшер), ---/---.
2 ряд: ---/---, Єрмоленко Мотрона Прокопівна, ---/---, Байдала Ксенія Юхимівна, Орлова Гіта Аронівна, Рябченко Наталія Василівна (медрегістратор).
3 ряд: ---/---, Омеляненко Параска Андріївна (лаборант), Самокиш Поліна Полікарпівна (медсестра), Осипенко Олександра Сергіївна.
|
 |
Фото: Ніжинське медучилище. 1946 рік. Другий ряд, друга ліворуч Омеляненко Параска Андріївна (лаборант Холминської лікарні). Перший ряд, друга ліворуч Єліна Бистрицька. Народна артистка СРСР.
(З 1950 року Бистрицька знімалася в кіно. Найбільш відома з картини в ролі Аксинії «Тихий Дон» М. Шолохова).
|
***
1951 року висвітлена діяльність Холминської районної ветеринарної медицини. Головний лікар райветлікарні – Каменський.
***
1954 року висвітлена діяльність Холминської районної санстанції. Епідеміологи – Калініченко Ганна Іванівна і Крамаренко Надія Петрівна.  |
| Фото: Калініченко Ганна Іванівна |
***
1955 року висвітлена діяльність відділення Червоного Хреста. Представник Червоного Хреста в районі – Цирульник Ганна Павлівна.
***
У 1955 році відбулися зміни керівництва Холминського відділення держбанку. Керуючим відділення призначено Сергеєва Анатолія Петровича.
***
Відбулися зміни й у судовій системі Холминського району протягом 1951-1955 років. Районний суд очолив Хільчевський Олексій Юхимович.У 1955 році прокурор Наконечний Віктор Андрійович змінив Дроздова Анатолія Ілліча, який очолював прокурорський нагляд у районі.
Районний відділ міліції очолив Литвин Омелько Овсійович.
***
У 1953 році районний військкомат очолив Чистік Олексій Григорович. Він змінив Мазура Івана Савелійовича, який був військкомом району з 1947 року.
***
Разом з переробленням молока на Холминському маслозаводі налагодили випуск морозива. У 1954 році завод очолювала І. Ковальчук, технолог – Рибницький, голова завкому – М. Іскевич. Відзначено робітницю маслозаводу Бойко Марфу Іванівну.
***
1952 року запрацювала Холминська інкубаторна станція. Колгоспи для своїх птахоферм отримали перші партії молодняка птиці.
Немає коментарів:
Дописати коментар