У січні 1950 року в районі проведено укрупнення сільгоспвиробників – 35 дрібних артілей
об’єднано в 16 колгоспів. Холминський колгосп ім. Леніна перейменовано у
колгосп ім. Ворошилова.
Почалося запровадження нових сільськогосподарських культур. Серед
них – багаторічна трав'яниста рослина
кок-сагиз, який містив каучуконосні властивості; чумиза – зернова культура,
одна з найстаріших хлібних культур Східної Азії.
Районна газета друкує перше попередження про нове
«злодіяння американських імперіалістів» – колорадського жука.
У жовтні 1950 року колгосп «Червоний маяк»
придбав півторатонну автомашину ГАЗ-АА (полуторка). Це була перша вантажівка, яка з’явилася у селищі.
Однією з форм роботи сталінської
пропагандистської машини було соціалістичне змагання. Компартія намагалася
охопити соцзмаганням якнайбільше сільських трудівників. Змагалися між собою
області, райони, МТС, колгоспи, бригади, ланки, ферми, окремі трудівники. На
місцях намагалися будь-що мати в колгоспі своїх рекордсменів, героїв. Тому їм
створювали “тепличні умови”, вдавалися до приписок. Значна частина цих “передовиків”
була штучним витвором пропагандистської машини. Переможців визначали заздалегідь.
Їх виробничі показники “підкручували”, “намолочували” і т.д. Так дійсно
окремі ланки, бригади збирали високі врожаї, а колгоспи залишалися
відсталими.
У січні 1950-го у колгоспі «Червоний маяк»
брали зобов’язання у соцзмаганні ланкові Самійленко Настя Василівна – по
вирощуванню конопель, кукурудзи,чумизи; Параска Тимофіївна Шевченко – по
вирощуванню чумизи; Щербак Ганна – по вирощуванню картоплі; Сидорець Василь
Федосович – по ремонту моторів.
Колгосп ім. Ворошилова відзначав кращих:
по ремонту сільгосптехніки – коваля
Івана Никифоренка, ремонтників Кубрака Юхима та Авдієвського Сильвестра;
кращого конюха року Василя Максименка; колгоспників ланки Кубрак Наталії – косарів Кубрак Агафію,
Корх Палажку, Кубрак Марію, в’язальниць
Омеляненко Катерину, Кубрак Харитину, Корх Килину,. Корх Марію.
На осінніх роботах по збиранню врожаю
картоплі відзначилися Нагорна Ганна, Єременко Горпина, Щербак Хима, Гладченко Ганна.
На перевезенні картоплі на спиртозавод
передовими були транспортні бригади Захарченко Віри та Кубрак Фені: возії
Ворона Марія, Махнітко Поля, Верхулевська Галя, Бишок Віра; транспортна бригада
І.Кубрак: возії Єременко Степанида, Литвин Ганна, Дорошко Фросина. Найкраще
скиртували солому Осипенко Корній, Іллюченко Іван, Кулик Іван, Кубрак Юхим.
На будівництві свинарника і вівчарника
відзначено майстрів будівельної бригади: Черниша Миколу, Литвина Архипа,
Гладченка Семена та Гладченка Степана.
Фото О.М.Єременка. На будівництві
свинарника
***
1950 року значні зміни відбулися у Холминській МТС.
Закінчено будівництво і пущено в експлуатацію
власну електростанцію потужністю 45кВт. Газета «Соціалістичним шляхом» пише:
«…Струм уже рухає металообрізні станки, освітлюються приміщення МТС. Частина
електроенергії подається на освітлення хат колгоспників».
Для ремонту техніки почали використовувати
автогенне різання та зварювання. Перший автогенник, який опанував цю справу –
Харитон Мальчик.
Парк
МТС у 1950 році поповнився 13 тракторами, 3 комбайнами і силосорізкою. Головним
надбанням стали трактори ДТ-54 і самохідний комбайн С-4 «Сталінець». Ручну механічну силосорізку
замінила силосорізка РКС-12 з приводом від трактора «Універсал-2».
Фото
О.М.Єременка. На полі трактор ДТ-54 Холминської МТС
Фото
О.М.Єременка. Самохідний комбайн С-4
«Сталінець» Холминської МТС на жнивах
Фото О.М. Єременка. Силосорізка РКС-12 і трактор «Універсал-2» Холминської МТС
На полях працювали десять бригад Холминської МТС: Петра Балакшія, Василя Осипенка, Ананія Реченця, Федоса Жовтого, Петра Степанця, Василя Єрмоленка, Івана Дорошка, Олексія Демченка,
Івана Кожем’яки, Т. Беляя.
Кращими трактористами року разом з
бригадирами стали Федір Пишнюк, Михайло Дорошко, Степан Деньгуб, Михайло
Патенок, Іван Мисник, Іван Жовтий, Василь Жовтий, Іван Гануленко, Микола Сотник,
Михайло Єрмоленко, Іван Литвин , Михайло Гарбуз, Федір Комісаренко, Михайло Гучок.
Відзначилися механізатори і ремонтники: Михайло Євміненко, Мойсей Федченко, Федір Мисник, Надія Назаренко, Ганна Мисник, Василь Горний, Василь Назаренко, Петро
Михієнко, Павло Назаренко, Петро Коробко, Євген Гонуленко, Демид Карноух, Семен Панченко, Пилип Кудін, Тит Білий, Семен Панченко, Василь
Коваль, Прохор Шевченко.
***
На спиртовому заводі сезон випуску
спирту 1950-51 років розпочинався у вересні. Увесь весняний і літній період на
заводі проводилися будівельні роботи, реконструкції та встановлення нового
технічного устаткування. Були добудовані приміщення механічної майстерні,
гаража для автотранспорту і спиртосховище. Побудова названих споруд має надзвичайну
історію, тому її розглянемо із сьогодення.
На
розі вул. Центральної та
Першотравневої лишилася частина стіни
побудови кінця XIX століття . На цьому місці було заводське спиртосховище. У
наші часи працівники спиртового заводу розібрали приміщення, але не піддалася
руйнуванню лише частина згаданої стіни… У спілкуванні зі старожилами вдалося
з'ясувати, що це залишки єврейської синагоги, до основи якої і було добудовано
спиртосховище.Добудову розпочали військовополонені
поляки, які потрапили в полон під час радянсько-польської війни 1939 року.
Після побудови сучасної заводської
майстерні та гаража, на початку 1990-х років, було знесено стару механічну
майстерню та автогараж у районі спиртозаводської АЗС, які також будували полонені поляки восени 1940 року – весною 1941 року. Очевидно, на роботах у Холмах
використовувалися в'язні з Путивльського табору – на базі Софрон'ївського
монастиря і торфорозробок на станції Тьоткіно. Відомо: « Згідно з рішенням політбюро ЦК ВКП(б), військовополонені солдати –
вихідці з окупованих німцями частин Польщі –
складали окрему групу полонених і
утримувалися в Путивльському (Сумська обл.) і Козельському (Смоленська обл.)
таборах».
Щодо синагоги, то у другій половині 1920-х
років совітськими властями під час антирелігійної кампанії були закриті
єврейські молитовні і синагоги по всій губернії. Рік побудови синагоги
невідомий, але розвиток потужної єврейської общини у Холмах припадає саме
на період управління цими землями
Епштейном: «…Холми перейшли від
Максимової до Теотоки, а в подальшому – орендаторам-євреям… У 1893 році
цукровий завод, ґуральня, поміщицькі землі у Холмах і прилеглих селах Олешні та Радомці купив підприємець Епштейн.
У центрі села була збудована дерев’яна крамниця єврея Гирі. Одночасно в Холмах
з’явилися інші промисловці-євреї – Марголін і Мандель, які стали будувати підприємства по виробництву крохмалю, вичинці шкір, круп.
Епштейн зумів залучити на свої землі великі кошти. Була проведена перебудова ґуральні
згідно з новими технологіями того часу. Підприємство мануфактурного типу, де
переробляли зерно на горілку, із застарілого – винокурня, ґуральня – починає фігурувати
як спиртово-горілчаний завод. Працює цукроварний завод. На двох цегельних
заводах проводиться виготовлення цегли, яка використовується на розширення
виробництв».
У весняно-літній період 1950 року активно
велася заготівля торфу.Частина працівників була задіяна на виготовлені цегли. Завідував цегельним
виробництвом фронтовик Нісон Петрович Юхновський. У званні лейтенанта Нісон
Петрович Юхновський був начальником медичної служби дивізіону 4-го артполку 1-ї
парашутно-десантної дивізії. Нагороджений бойовим орденом – «Орден Вітчизняної війни ІІ ст.». На війні він
отримав важке поранення і на завод повернувся інвалідом без ноги ( до 1955 року
працював технологом, інженером, ректифікатором, прийшов на Холминський
спиртозавод у 1932 році).
Виробництво
цегли не було ще механізоване. Усі роботи виконувалися вручну. Глина
замішувалася кіньми, а потім жінки
формували у дерев’яних формах цеглини. Після висихання у накритих соломою клунях цегла випалювалася
у примітивних земляних печах. Серед кращих працівників по виробництву
цегли у 1950 році відзначалися Самійленко Тимофій, Шеремет Олександр, Клюй
Настя та Кожушко Улита.
Фото
О.М.Єременка. На підвезенні глини
Фото
О.М.Єременка. Приготування глиняної маси
для цегли
Фото
О.М.Єременка. Жінки на формуванні цегли
Фото
О.М.Єременка. Закладання цегли для сушіння
Фото
О.М.Єременка. Складування цегли для сушіння у клуні
За проведення реконструкції та
встановлення технічного устаткування до нового
сезону на Холминському спиртозаводі була відзначена бригада теслярів
Юхима Рубана: електрозварювач Олександр Крилов, токар Іван Лисенко, слюсар Захарій Ісаєнко та
котельник Михайло Новак.
На кінець року серед кращих на виробництві
– зміна технолога Силенка Івана Ілліча:
дріжджевар Зіна Ковтун, солодовниця Ганна Бобир, апаратниця Уляна Мелашенко,
кочегар Трохим Ніколаєць, слюсар Павло Кубрак і Кир’янов, шофери Андрій
Бондаренко і А. Гончаренко.
До
оголошення подяк під «фанфари» ще не
дійшло. Районна газета «Соціалістичним шляхом»
писала: «Ще торік завод закупив
для райцентру труби для духового оркестру, та ще й досі вони лежать на складі, а директор спиртозаводу ніяк не організує оркестр».
Цікаво – завод закупив, ще й директор організуй?! А ми оголосимо з трибун під
фанфари…Так це ж сьогодення! Невже у «районках» працюють віками?!!!
***
У школі робота завуча Юрченко Надії Купріянівни була
націлена на важливість виховання підростаючого покоління. Старша піонервожата
О. Голуб активно працювала з дітьми. Піонерів виховували як громадян, цілковито відданих комуністичній
партії та радянській державі. У 1950-х
роках фактично всі школярі після досягнення відповідного віку приймались у
піонери. Не брали в піонери рідко, зазвичай тільки відчайдушних хуліганів.
Фото
О.М.Єременка. Піонери Холминської школи на
лінійці
***
Відбулися зміни у лісовій галузі.
Холминське лісництво після керівництва Рудяка Івана Кузьмовича вже очолював лісничий Сербінов Юрій Іванович.
Наряду з лісозаводом Холминського
лісництва 1 липня 1950 року пущено в дію новозбудований лісопильний завод
Чернігівського ліспромгоспу. Це була лісопильня, яка розташувалася на правому
березі Убеді, біля рогу дороги на Семенівку і йменувалася як лісодільниця №3.
Механіком лісопильні став Федір Гутник, станковим – Іван Дорошко, машиністом –
Іван Визовик. Контора ліспромгоспу знаходилася
на вул.Дачній.
Назва лісодільниць №1 і №2 практично не
застосовувалася, але перша була в районі Кістра і працювала на лісозавод
Холминського лісництва, а друга належала Корюківському ліспромгоспу і працювала
на лівому березі Убеді ( в районі автопарку держлісгоспу).
Прим. Холминське
лісництво засновано у 1922 році. Через три роки
запрацював колишній панський
лісозавод, а в 1929 році на його основі було завершено будівництво лісозаводу Холминського лісництва.
***
У райконторі
зв’язку відбулися зміни керівництва. Начальником призначено Ф.Коваля, заступником
– Петрович Марію Денисівну.
***
Як уже згадувалося, Холминський Будинок
культури мав старе приміщення, і майже усі заходи селища проводилися у
спиртозаводському клубі. Завідуючим районним Будинком культури був Панченко.
Але 15 жовтня 1950 року газета «Соціалістичним шляхом» висвітлила новину:
«Днями Будинок культури придбав магнітофон «Дніпро».Цей магнітофон представляє
собою апарат для запису звуку на феромагнітну стрічку».
Магнітофон «Дніпро»
Немає коментарів:
Дописати коментар