31 січня 1942 року, отаборившись у Єлінських лісах під містечком Климове на території Росії, 4-а рота провела наліт на спиртовий завод у селі Кропивне. Партизани знищили поліцейський стан і підірвали завод. На заводі вбили двох поліцейських і старосту. Запаслися спиртом.
По дорозі в село Чохлове зустрілися з поліцією. Знищили 7 поліцаїв. Захопили вантаж, заготовлений для німців, – валянки, кожухи.
5 лютого 1942 року з Корюківки о 18 гдині до табору підійшов каральний загін близько 500 мадяр і 30 поліцейських. Зустріч виявилася несподіванкою як для партизанів, так і для німецького пошукового загону. Наткнувшись на партизанський пост, поліцаї відкрили вогонь. Від несподіванки в таборі виникла паніка. Вступ у бій 2-ї роти дав можливість активізуватися іншим підрозділам. Напад було відбито, та місце знаходження загону викрито.
Знищено 6 ворожих солдатів.
Відзначився Литвин Петро С – командир 2-го взводу 4-ї роти.
Бій під Іванівкою
У середині лютого, виявивши нову стоянку партизанського загону, німецькі війська почали планову облогу лісової території і готували операцію на їх знищення. Партизани, в свою чергу, облаштовували оборону, розподіливши сектори захисту для кожної роти.
15 лютого 1942 року четверта рота тримала сектор оборони поблизу села Іванівка. Був великий мороз. На варті лишалася частина 2-го взводу під командуванням Черкасова Анатолія. Помітивши ворожий обоз, який рухався від хутора Млинки, їздовий Косой Арон негайно повідомив варту. Не чекаючи підмоги, взвод Черкасова вступив у бій. Кулеметники Мусієнко Петро та Ганкін Ізраїль відкрили шквальний вогонь. Покинувши обоз, противник став тікати. Холминські партизани розпочали переслідування та раптово потрапили під вогонь загону карателів, який чекав їх у засідці. Скошений кулеметною чергою впав командир взводу Анатолій Черкасов. Тяжкі поранення отримали Петро Мусієнко і Олександр Міхеранов. Бій зав'язався з новою силою. Чекати було неможливо, тому санітарці Галині Іскевич довелося витягувати поранених під свистом ворожих куль. Становище холминців стало безвихідним, та вчасна підмога на чолі з Михайлом Демидовичем Єременком почала відтісняти противника. Канонада вибухів та пострілів заглушила бій, який вівся десь попереду. Саме в цей час бойова трійка: Олександр Трохимович Демченко, Михайло Олексійович Омеляненко і москвич Олександр Нечипуренко, повертаючись з завдання, зненацька врізалася в колону фашистів, які втікали від партизанів. Вступивши в бій, вони не могли знати, що карателів набагато більше, і трійка просто потрапила в оточення загального ворожого відступу. Розвідники стояли насмерть. Після чергового вибуху все стихло. Було чути лише одинокі постріли бійців Єременка в напрямку зникаючого ворога.
Картина постала жахлива. Дорога була всіяна карателями і розбитим обозом. « Як на проспекті!» – вигукнув хтось з партизанів. Кулеметник Ізраїль Ганкін, завантажуючи трофеї на захоплені сани, промовив: « Отак і конюхуй !»
Пізніше стало відомо, що бій тривав по всіх секторах оборони. Противник наступав з різних сторін і оборону тримали всі роти.
Захоплено: два станкових і 7 ручних кулеметів, 8 000 патронів.
Загинули:
Демченко Олександр Трохимович – боєць 4-ї роти (суддя Холминського суду 1941 р.)
Нечипуренко Олександр – боєць 4-ї роти (москвич, потрапив у загін, вийшовши з оточення.)
Поранено 6 чоловік. Омеляненка Михайла Олексійовича, пораненого, захоплено у полон. Командир взводу Анатолій Черкасов після тяжкого поранення вижив.
Із записника М. Попудренка:
«О 7 год ліг спати, а о 10.00 мене підняли. В цей час розпочалася сутичка з мадярами. Боротьба продовжувалася до 18 год. Результати такі : вбито мадяр 68 чоловік, поранено до сотні. Наступали вони з Гутки Студенецької, хутора Луки, Мостків і з села Іванівка. Де вони не з'являлися, всюди партизани їх зустрічали і били…
Відзначилися:
Черкасов Анатолій – командир 2-го взводу 4-ї роти ( поранений, літаком відправлений у Москву)
Косой Арон – їздовий 2-го взводу 4-ї роти.
Мусієнко Петро Кирилович – кулеметник 4-ї роти.
Ганкін Ізраїль – кулеметник 4-ї роти.
Міхеранов Олександр – боєць 4-ї роти.
Іскевич Галина Іванівна – санітар 4-ї роти.
Демченко Олександр Трохимович – боєць 4-ї роти ( посмертно).
Нечипуренко Олександр – боєць 4-ї роти ( посмертно).
Омеляненко Михайло Олексійович – боєць 4-ї роти (посмертно).
Єременко Михайло Демидович – командир відділення 4-ї роти.
Ковтун Арсентій І. – боєць 4-ї роти ( депутат Холминської райради).
Артозєєв Г.С. – боєць 4-ї роти ( вивів з оточення групу добрянських партизанів, у подальшому стане командиром диверсійної групи).
Частина партизанів після бою під Іванівкою були представлені до нагород: Ганкін, Артозєєв, Черкасов, Міхеранов, Ковтун, Іскевич, Литвин, Авксентьєв, Мазенов, Лошаков, Мусієнко, Нікітін.
Про результати бою було надіслано радіограму в «Центр» М.С. Хрущову:
« 15 лютого один батальйон угорців оточив район розміщення загону,
спробували знищити загін. Противник наступав з 4-х напрямків, бій тривав 8 годин.
У результаті бою всі атаки були відбиті, вбито 91 угорця, поранено 110 чоловік.
Захоплено 2 станкових і 7 ручних кулемети, 8000 угорських патронів.
З нашого боку вбито 2 чоловіки і 6 поранено.
У бою відзначилися Артозєєв, Ганкін, Міхеранов, Черкасов, Ковтун, санітарка Іскевич Галя ».
Ф е д о р о в
Немає коментарів:
Дописати коментар