У 1948 році відбулася зміна партійного
керівництва району. На партійному пленумі ( характерно, що
пленум районної комуністичної організації відбувся саме 7-8 січня) обрано першим
секретарем Холминського райкому КП(б)У Федька Кирила Антоновича. Другим секретарем – Солохненка Івана Порфировича, секретарем по кадрах – Онанка Івана Петровича.
Відбулися зміни і в сільській раді.
Головою виконкому Холминської сільради обрано Мелашенка Григорія Івановича.
Фото О.М.Єременка: центральній площі села Холми
Холминський Будинок культури – приміщення старе і
практично не працювало. Головні заходи проводилися тепер у клубі спиртозаводу.
Саме тут, як написано у районній газеті, трудовими перемогами зустрічали Новий
1948 рік ланкова колгоспу «Червоний маяк» Парасковія Дем’янівна Рудяк, ланка якої зайняла перше місце в районі, і
передовик спиртозаводу токар Іван Лисенко.
З важливим привітанням до працівників звернувся
директор спиртового заводу Іван Іванович Веремієнко. Холминський завод серед
підприємств спиртової промисловості СРСР вийшов у число передових підприємств
по випуску продукції. Колектив
одержав подяку від Міністерства вкусової промисловості. Завод отримав третю премію по СРСР в розмірі 15 тисяч карбованців.
Характерним досягненням 1948 року стало і
те, що була відмінена карткова система на продукти харчування. На холминській
пекарні відбулися зміни. Через постійні нарікання за недоброякісне випікання
хліба змінено пекаря. На місце Михайла Васильовича Нагеля, який пропрацював
пекарем 37 років, прийняли нового пекаря.
Холминська аптека
вже почала йменуватися як аптека № 39 під керівництвом нового завідуючого
аптекою Власенка А.
Дало про себе знати і нове виробництво
Холминський райхарчпромкомбінат. Під керівництвом директора Василя Горового
комбінат у лютому 1948 року освоїв виготовлення цукерок «Грибки з помадки». Вже
у травні, за чотири місяці з початку роботи, харчкомбінат виготовив 4348
кілограмів цукерок і 669 кілограмів пряників. Професійну першість тримала
майстер комбінату Олена Бичок.
Саме у 1948 році розпочалося висадження дерев
білої акації вздовж доріг. Ці дерева радують весняним цвітом і досі. Газета
«Соціалістичним шляхом» від 1 травня 1948 року писала: «По шляхах Холми – Корюківка та Холми – Новгород-Сіверський зроблено
посів білої акації. Зелена захисна смуга вздовж доріг простягнеться на 9
кілометрів».
На початку лютого колгосп «Червоний
маяк» увів в експлуатацію новий млин на річці Убідь під Ченчиками. Тепер, на
відміну від вітряного млина, який використовували колгоспники, новий млин почав
працювати незалежно від погоди.
Головні об’єкти прийнято було запускати
до річниці революції, тим паче, якщо це стосувалося «лампочки Ілліча». Так 7
листопада 1948 року під Ченчиками стала до ладу
гідроелектростанція
колгоспу «Червоний маяк». У громадських приміщеннях колгоспу та в хатах колгоспників засвітилися 50 перших лампочок.
У 1948 році в Холмах розпочали
навчати шоферів та трактористів для
організацій та колгоспів району. При колгоспі ім. Леніна, у березні, відкрилися
курси шоферів, а з 20 листопада Холминська МТС розпочала підготовку
трактористів. У першому наборі на тримісячні курси було прийнято 35 чоловік.
У центрі Холмів після капітального ремонту
19 грудня 1948 року відкрився раймаг. Головний бухгалтер райспоживспілки
Биховець В. звітував, що завезено першу партію промислових товарів на суму 450
тисяч карбованців.
Заклад мав велику вивіску «РАЙМАГ» і
підпорядковувався напряму райспоживспілці та мав статус центрального магазину
районного центру.
Поруч з раймагом у 1948 році розпочало
роботу перше фотоательє. У маленькому будиночку почав працювати Йоня Наумович Явкер. Оскільки фотограф почав
відходити від соціалістичної системи
надання послу – умудрявся видавати квитанції власного виготовлення, то миттю
потрапив під шквал критики у газеті.
З фейлетону газети «Соціалістичним
шляхом»: « Це було торік. Всі заговорили – приїхав
фотограф. Незабаром, як гриб після дощу, в ряду магазинів виросла
«грандіозна» споруда на даху якої майорів червоний прапорець.
На стіні вивіска «Фотографія» і вітрина з фотографіями. Сам фотограф,певно,був ще
і фокусник. Частенько замість квитанцій встановленого зразка він видавав квитанції власного виробництва.
Фотографує холминський фотограф в окулярах,
а фотографії дивні. Хто отримував фотокартку
з цибулею під носом, хто криворотим,
або з косим обличчям. В погоні за грошима для
своєї кишені фотограф Йоня Наумович Явкер збільшував виробництво
браку».
На початок 1948 року спиртозавод досягнув
довоєнного рівня випуску продукції. Проведена часткова модернізація. Встановлення нового крану дозволило
ліквідувати наростання кислотності. З кожної тони крохмалю почали одержувати
на 2,5 декалітрів спирту більше.
Заміна корінних підшипників парової машини забезпечила безперебійну роботу протягом 15-20 місяців, тоді як раніше ремонтували щомісяця. Зроблено
установку продувної центробіжної вентиляції
водній площині зі шківами парової машини і
трансмісії, що забезпечило безперебійне піддування. Своїми силами
виготовлено і встановлено автоматичний
клапан парової машини, щозбільшило кількість пару і економії в кількості качання води – економія палива і енергії. Не припиняючи роботи, колектив заводу зобов’язався до кінця 1950 року повністю реконструювати приміщення по
новому архітектурному плану. Плануються нові корпуси заводу з великими вікнами і новою
вентиляцією. Ця робота буде виконуватися власними силами і з матеріалу власного виробництва – заводського
цегельного заводу.
Спиртовий завод у квітні розпочав літнє
видобування торфу. На кінець місяця вже було заготовлено 50 тонн .
У вересні коллектив Холминського спиртозаводу закінчив капітальний ремонт підприємства. Відбудована стіна в аппаратному відділенні, встановлено компресор
та ерліфтну установку, що посилили водопостачання. Відремонтовано силове і технологічне устаткування. 12 вересня 1948 року завод знову розпочав виробляти спирт. Серед
кращих працівників виробництва
відзначені зміна Левенка і зміна
Силенко, агроном заводу Коваленко, начальник транспортного цеху Іван Коробко,
автомеханік Григорій Чорноус, солодовниці Євдокія Дорошко і Анастасія Савченко,
а також завідувач хімлабораторією Василь Губерненко, кочегар Василь Мухамедов,
токар Іван Лисенко, котельник Михайло Новак.
Управлінська структура МТС у 1948
році повністю відповідала радянській
системі. До керівного складу входили: директор Маряш, заступник директора по
політчастині Мацапура, секретар парторганізації Дорошко, голова робітничого
комітету Тимошенко, старший агроном Животкевич і старший механік Коляда. Весною
1948 року на обробіток полів до колгоспів
МТС направляє вже сім бригад. Очолювали механізаторів бригадири Зелений,
Демченко, Жовтий, Степанець, Беляй, Єрмоленко, Дорошко. Головними
сільськогосподарськими машинами на той час були трактори СХТЗ — колісний
трактор на металевих колесах із ґрунтозачіпами (прототип його трактор Fordson)
з керосиновим двигуном, що вироблявся Харківським тракторним заводом з 1931 до
1937 року. Після цього трактора завод
розпочав випуск гусеничного трактора
СХТЗ-НАТІ.
Фото О.М.Єременка:
трактор СХТЗ Холминської МТС
Лідерами на оранні полів стають бригада Петра Федоровича Степанця (бригада №4) та
бригада Олексія Петровича Демченка (бригада №2).
Влітку 1948 року МТС отримує нову
техніку. Придбано два нових гусеничних трактори СХТЗ-НАТІ, двадцять вісім жаток, з яких вісім самоскидок. Поруч з новою
технікою сумлінно ремонтують старі молотарки П.Міхієнко, М. Євміненко,
П.Хряпко, І.Назаренко.
Фото О.М.Єременка:
трактор СХТЗ-НАТІ з комбайном «Сталінець» Холминської МТС
Великою пошаною серед колгоспників
користуються трактористи Смальоха, Шевченко і Осипенко. Кращою ремонтною
бригадою МТС відзначена бригада Зеленого.
Місцева преса восени відзначає на першому місці за показниками
бригаду Зеленого. Його трактористи Мойсеєнко і Осипенко на тракторі СХТЗ- НАТІ
за добу піднімають 22 гектари зябу. Тракторист Федот Смальоха зі своїм
помічником Миколою Єрмоленком трактором ХТЗ за сезон обробили 1 010 га.,
тракторист Семен Панченко – 1000 га. Високих результатів досягла і бригада
Петра Степанця. Проведена оранка на площі
2769 га. Передовий машиніст Петро
Махієнко на молотарці МК-1100 намолотив 650 т. зерна, що становить 20% всього
намолоту МТС.
Місцева преса зимою 1948 року відзначає і
працівників Холминської лісодільниці. Навіть старі кадрові лісоруби говорять
про кращого лісоруба Олексія Прояву. Він прийшов на роботу в кінці 1946 року.
Підготовку і гостріння інструменту Проява виконує до виходу на роботу. По 15
кубометрів і більше заготовляє він щодня
при нормі 3,5 кубометра. За осінньо-зимовий період до 25 січня лісоруби
вивезли 302 кубометри деревини, заготовлено 503 кубометри. Відзначені лісоруби
Давидов Є., Орлюк І., Купчик І., Поляков Н.,
за день вони заготовляють по 5-6 кубів лісу. Серед возіїв лісу кращі Кицан Г.,
Бобир В., Колесник Д.
Серед працівників Холминського лісозаводу
у 1948 році директор С.Волошок відзначив
станкових Миколу Деньгуба та Пилипа Солохненка. 23 січня 1948 року Микола
Якович Деньгуб нагороджений орденом «Знак пошани». Відзначені передовики
виробництва: машиністи Федір Іванович Гутник та Іван Каталов, фрезерувальники Єременко
Марія, Іван Дорошко, Кулина Таран, працівники
Іван Кубрак і Степан Табала.
Холминська школа розпочала 1948 – 1949
навчальний рік з 653 учнями. Директор школи А.Сатанін дякував за допомогу школі,
надану Холминською МТС (директор Маряш), спиртовим заводом (директор
Веремієнко), відгодівельним пунктом (директор Середін). У школі заново
перероблено 13 пічок, засклено всі вікна та вставлено 14 подвійних рам. Перекритий
учительський будинок на 7 квартир, у ньому
перероблені 4 димоходи. Проведена побілка усіх класів та кабінетів. Завезено
180 складометрів дров та 6 тонн торфу. Відзначені вчителі початкових класів
П.Степаненко і О.Стеценко, старша піонервожата Домна Григорівна Ткачова,
вчитель історії П.Гоман, вчитель літератури Л.Н.Бондар, викладач фізкультури
М.Гордієнко.
Фото
О.М.Єременка: на подвір`ї Холминської
школи
Немає коментарів:
Дописати коментар