1949 рік

      У перші післявоєнні роки був відмінений призив до армії. Юнаки призивалися не до війська, а направлялися  «вчитися»  до ФЗН (фабрично-заводське навчання ). Молодь призивного віку мала трудитися на шахтах Донецької та Луганської областей. Для Холмів роком масового набору до ФЗН  став 1949 рік. Ухиляння  від такого типу призиву до школи потрапляло під кримінальну відповідальність з позбавленням волі до одного року в трудових колоніях. Місцева газета «Соціалістичним шляхом», у свою чергу, переповнювалася замітками про тих,  хто з великим «піднесенням» і «бажанням»  записувався до таких шкіл.

***

     Сільська рада набувала уже розмірів управлінської структури: голова Холминської сільської ради Мелашенко  Григорій Іванович, секретар сільської ради Панченко Ольга Іллівна, діловод Єременко Микола Корнійович, військовий облік – Синявська Марія Максимівна. З 1949 року запрацював  колгоспний ринок, і у сільській раді було засновано посаду зборщик колгоспного ринку. Цю посаду обіймав  Кошкін Давид Йосипович. Збираючи податки  за торгівлю, за сумісництвом, він мав також рубати дрова для опалення сільради.

***

      Райконтору зв’язку у 1949 році  очолила  І.Ткачик. Райконтора мала  поштове відділення, відділення телефонного зв’язку та радіо. Телефонний зв'язок забезпечували телефоністки, які цілодобово працювали на комутаторі. Щоб зателефонувати, потрібно крутити ручку індуктора на телефонному апараті, назвати номер абонента, за отриманою назвою або номером телефоніст виконував комутацію абонентів шляхом з'єднання штекера проводу одного абонента з гніздом (номером) іншого.

   Фото О.М.Єременка: телефоністка Холминської телефонної станції

    

Девушка, здравствуйте, как вас звать? Тома?

Семьдесят вторая, жду, дыханье затая,

Быть не может, повторите, я уверен, дома,

А, вот уже ответили: « Ну, здравствуй. Это я.»

( Пісня Володимира Висоцького «Ноль семь»).

***

      У 1949 році суворо діяв закон 1940 року «Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і про заборону самовільного виходу робітників і службовців з підприємств і установ». Робочий тиждень мав тривати 48 годин при шести робочих днях з одним вихідним у неділю. За запізнення на роботу, прогули і самовільне залишення роботи було встановлено кримінальну відповідальність ( скасована  лише у 1956 році).

      Суд та прокуратура Холминського району розміщалися у приміщенні по сучасній вулиці Михайлівській, проти аптеки. Суддею працював Ромашко Іван Григорович, який змінив Бардакова Андрія Семеновича, а секретарем суду працювала Єременко Марія Юхимівна. Рішення суду друкувалися у районній газеті «Соціалістичним шляхом». Так  виносилися на осуд громадськості імена порушників, які отримували «терміни» за прогули і запізнення на роботу.

     Через два роки стане відомим завдяки  цій газеті і холминський  адвокат Гузман Мусій Мендельович, за те, що побудував  на своєму подвір’ї по вул. Заливній  колодязь. «Трудовий народ» обурився, бо незручно ходити по воду. Ця «приватщина» адвоката і стала об’єктом критики у газеті.

***

     Місцеві колгоспи на той час були ще дуже слабкі. Майже усю роботу по обробітку полів та збору врожаю виконувала МТС.

   Колгосп «Червоний маяк» після Степаненка  у 1949 році очолив  Данило Іванович Авдієвський. Завідуючим по  тваринництву, яке було у повному занепаді,  призначено Сергія Сидорця, а зоотехніком – Пастернак. Серед вагомих досягнень по колгоспу «Червоний маяк» у місцевій пресі відзначалася робота коваля Макара Малюка -  по ремонту плугів. Також відзначилися   колгоспниці Демченко Тетяна, Єременко Ірина та Гладченко Ганна, які під керівництвом комірника Сидорець Євдокії очистили 347 центнерів насіння. З кращих польових бригад відзначалися бригади Сидорця Петра Григоровича та Д. Дорошка,  ланки Насті Василівни  Самойленко та Марії Самійлівни Ворони.

    У колгоспі «Іскра» відбулися зміни. Голову колгоспу  Попсуй змінила Кубрак Наталія Іларіонівна.

    У колгоспі ім. Леніна відзначено бригадирів Фросину Дорошко та І. Кубрак.

***

      Зміни мали місце і на Холминському маслозаводі. У  1946 році завод відновив післявоєнну роботу. Тепер директора Х.Комар змінив  Г.Моложон. Приміщення маслозаводу   було розташоване в  районі сучасної контори спиртового заводу.  Продукція охолоджувалася і зберігалася у підвальному приміщенні. Біля теперішньої електродільниці були ями, у яких зберігався заготовлений взимку  лід. Ним влітку охолоджували підвальне приміщення з молокопродуктами.

     З розповіді Демченка Василя Тихоновича: " У 1943 році розпочалася стрілянина за селом, біля школи розірвався снаряд. Почали говорити, що проходять партизани Ковпака і поліцаїв, як вітром здуло із селища. Ми з хлопцями  пасли свиней за ставком. Люди хутко побігли до підвалу з молочним добром. Набігло чоловік п’ятдесят. Хто масло нігтями шкребе, хто розбитою пляшкою. З нашої хлоп’ячої «команди» Шишкун Іван знайшов у кутку залишений наспіх карабін і  як пальне у стелю. Микола Сироватка в цей час пив сметану з відра, так з ляку всю на себе і вилив. Потім з нього кепкували , що Сироватка став сметаною. Решта, наче миші, – на вулицю, думали, що знову повернулися поліцаї. А ми лишилися і  давай бенкетувати!

    Коли партизани пройшли, то повернулися поліцаї. Хто масло їв? Хто забрав гвинтівку? Розпочалися пошуки. Три дні нас шомполами лупили, доки ми не розповіли, де карабін.  Шишкуну довелося віддати, щоб не розстріляли за передачу зброї партизанам. Довго у нього спина заживала від шомполів. Усім тоді перепало за «масло».

 *** 

     У  Холмах запрацювало відділення держбанку. Керуючим відділенням було призначено Ярцева Івана Васильовича, а головним бухгалтером – Буднік Діну Матвіївну.

***

     По сучасній вулиці Миру, неподалік селищної ради, у дерв’яному двоповерховому приміщенні (знесене у 70-х роках) запрацювала районна бібліотека – завідуюча О.  Бруханда. Під час окупації ця споруда використовувалася під німецьку комендатуру, а тепер тут розмістилися районний партком і бібліотека.

*** 

       1949 рік характерний для МТС піднесенням комсомольсько-молодіжого руху. Під керівництвом секретаря комітету ЛКСМ МТС Н.Степанченка створюється перша молодіжна бригада. У її складі вісім молодих механізаторів, серед яких лідирують Дорошко Максим,  Патенок Пріся і Демченко Микола.  Місцева преса відзначає ремонтні бригади сільгоспмеханіка Колоска, серед яких над причіпним інвентарем добре працюють токар Іван Войтик, слюсар Демид Карноух, ковалі Федір Клименко та Іван Возовик. Висвітлена також продуктивна робота трактористів Михайла Демченка, Олексія Демченка,  Федора Комісаренка, І. Цишкевича, Семена Шматка, Василя Федченка, П. Гусєва,  Романа Рака, Василя Авдієвського, Бориса Чорного, Єгора Савенка, Ананія Ресенця. Відзначалася робота механіка-контролера Михайла Помаза.

      Активно  запрацював агітаційно-пропагандистський винахід радянської цивілізації – районна ДОШКА ПОШАНИ. Цей  стенд з іменами і світлинами передовиків виробництва був заохоченням до  підвищення продуктивності праці, взірцем для інших. У місцевій  газеті «Соціалістичним шляхом» імена передовиків друкувалися до відома мешканців району.

    

 

 З газети «Соціалістичним шляхом» за 1949 рік

***

      У 1949 році на Холминському спиртовому заводі налагоджувалася технічна робота під керівництвом головного інженера Атаманчука, начальника транспортного цеху Бичка  та механіка  Дементова Василя Олександровича. Серед ремонтників обладнання  особливо відзначався літній робітник-мідник Ісак Вольфович Ліхтеров, який з 65 років п’ятдесят працює на  заводі, токар Іван Лисенко, слюсарі Захар Ісаєнко та Титов. Високими показниками у роботі відзначалася бригада змінного технолога Ф.А.Левенко: ганцевар Віра Петрова, апаратник Мотрона Солодун, дріжджевар Зінаїда Ковтун, солодовниця А.Бобир, машиніст Рульков, кочегари Трохим Ніколаєць та В.Мухамедов. На очищенні добре працювала бригада Ганни Демченко: Ганна Ворона, Настя Бурлак, Ніна Мелашенко.

   Головним паливом для роботи котельні лишався торф, тож для збільшення його заготівлі у 1949 році, наряду з холминською заготівлею, було розпочато спиртозаводом і сядринську торфорозробку. Кращими працівниками там стали кар’єрниці Надя Хоменко, Ольга Лещенко, Віра Расторгуй та вагонери Ганна Олійник і Марія Борисенко. На холминській торфорозробці під керівництвом С.Кнорозка серед кращих визначилися  різники торфу Віра Дядюшка, Іван Пилипенко і відкатники Хряпко, Бурдій та Пророченко.

    Запрацював у цьому році і автопарк заводу, який налічував дві вантажні автомашини.  На вантажівці  ЗИС-5 водієм працював Іван Костянтинович Жовтий,  а  на ГАЗ-51 –  Михайло Мариніч.

  

          З газети «Соціалістичним шляхом» за 1949 рік

***

     На освітянській ниві  відзначалася вдала робота завуча Холминської школи Надії Купріянівни Юрченко,  вчителів історії Трохима Івановича Дерев'янченка та П.Гаман, котра після закінчення  історичного факультету  Новозибківського педінституту працювала  у школі вже 11 років.

***

      Холминська лісодільниця у 1949 році відзначала передовиків із заготівлі лісу: лісоруба Олексія Прояву та водія  Григорія Кицана. Серед кращих працівників лісодільниці –  бригади Парфененко Марії і Данченко Євдокії.

                                                                               ***

      На лісозаводі першість тримав станковий Микола Деньгуб з помічником Яковом Бордаковим та ґвинтовщиком Костянтином  Литвином. Кращі працівниці заводу: станкові на столиках Марія Єременко і Мотря Таран, на  торцювальному – Марфа Панченко.