Ветеран Другої світової війни. У
складі Червоної армії воював на Південному та 1-му Українському фронтах з
жовтня 1941 року до травня 1945 року.
У званні майора медичної
служби Соломко Андрій Романович був
командиром медичної роти 249-го окремого медично-санітарного батальйону 127-ї
стрілецької Чистяківської дивізії.
Нагороджений медаллю «За бойові
заслуги» і орденами Червоної Зірки,
Вітчизняної війни II ст., Вітчизняної війни I ст.
До липня 1943
року 127-а стрілецька дивізія тримала оборону по річці Міус. Дуже укріплений
рубіж противника, так званий «Міус-фронт» або «Голуба лінія», був надзвичайно укріпленим. Радянські війська двічі
намагалися прорвати кордон «Міус-фронту»: з грудня 1941 по липень 1942 року, і
з лютого по серпень 1943 року. Їм це вдалося лише в серпні 1943 року в ході Донбаської наступальної операції,
коли війська Південного фронту прорвали німецький рубіж оборони в районі селища Куйбишеве. За деякими даними,
загальні втрати Червоної
армії на «Міус-фронті» (убиті, поранені, полонені і зниклі безвісти) склали більше 800 тисяч осіб.
17 липня 1943 року дивізія, у складі якої
командиром медичної роти був Андрій Романович Соломко, пішла на черговий
прорив. Одначе, бійці пробилися лише на 2-6 кілометрів, і наступ захлинувся.
Прорив був виконаний уже 18 серпня 1943 року. У результаті жорстоких боїв
частини дивізії вийшли до Савур-могили. У вересні звільнили Чистяково (нині
Торез). Далі війська звільнили міста Шахтарськ, Вуглегірськ, Єнакієво,
Горлівку, Авдіївку.
22 липня 1943 року, після прориву «Голубої
лінії», Андрій Романович Соломко
отримав нагороду – медаль «За бойові заслуги».
З нагородного листа:
«Провів велику організаційну
роботу по розгортанню медичної роти для надання кваліфікованої медичної допомого пораненим. Соломко Андрій Романович,
особисто, беззмінно протягом трьох діб
17-19 липня 1943 року працював біля операційного столу і надав допомогу 321 бійцю
і командиру, які мали поранення середньої тяжкості. Завдяки його
енергії, самовідданій турботі про поранених
і розпорядливості, поранені, яких доставляли, без затримки отримували
кваліфіковану допомогу в залежності від стану поранення».
Восени
1943 року 127-а стрілецька дивізія направлена на 1-й Український
фронт, де взяла участь у Житомирсько-Бердичівській наступальній операції. Воїни
визволяли міста Житомир, Шепетівку, наступаючи на Проскурівському напрямку.
За віддану медичну працю в
період боїв у грудні 1943 року Андрій Романович отримав другу нагороду – орден Червоної
Зірки.
З
нагородного листа:
«За період бойових
дій частин 127-ї Чистяківської стрілецької дивізії з 4 по 31 грудня 1943 року за тяжких умов лісистої
місцевості і бездоріжжя, при обмеженому фонді наметів, а головне – при нестачі
транспортних засобів Соломко Андрій Романович завдяки своїй виключній
ініціативі, винахідливості командира-лікаря швидко виводив свою роту вперед по
мірі просування частин дивізії і за будь-яких умов знаходив можливість для розгортання
медичної роти. Завжди забезпечував готовність до прийому і наданню медичної
допомоги пораненим. За цей період рота надала допомогу 1967 пораненим і хворим.
Особисто він прооперував 100 поранених, що мали тяжкі і середньої тяжкості
поранення, зберігши їм життя і повернувши у стрій через незначний період
лікування…»
У ході Проскурівсько-Чернівецької операції
дивізія взяла участь у визволенні міста Проскурів, потім разом з 1-ю танковою армією вела бої за Кам’янець-Подільський.
За організаторські здібності і лікарську
майстерність у період боїв під Проскуровом Андрій Романович отримав третю
нагороду – орден Вітчизняної війни 2 ст.
З нагородного листа:
«За період наступальних боїв дивізії з 4 по
17 березня 1944 року провів велику роботу по організації хірургічної допомоги
пораненим в умовах бездоріжжя. Він очолив групу лікарів-хірургів і медсестер,
часто пішки, несучи на собі хірургічний інструмент, ліки, прямував до місць, де
знаходилися поранені і там надавав висококваліфіковану допомогу тяжкопораненим.
Організовував догляд за ними і евакуацію в тил. Особистим прикладом невпинної
боротьби за порятунок життів поранених, виключною турботою про них надихав на
роботу не лише персонал, а й місцеве
населення, покликане ним на допомогу.
За цей час він надав хірургічну допомогу 225
пораненим».
У ході Львівсько-Сандомирської
операції дивізія брала участь у звільненні міст Бережани, Рогатин, Жидачів,
Ходорів. У жовтні 1944 року війська вели бої на Дуклінському перевалі.
Під час Сандомирсько-Силезької
наступальної операції 127-а Чистяківська стрілецька дивізія вела бої на Сандомирському
плацдармі, брала участь у боях у районі Кельце, вийшла в район східніше Глогау.
Звідси, 6 лютого 1945 року, частини дивізії почали наступ у ході Нижньо-Силезької
операції, вийшовши до річки Нейсе в районі міста Губен.
За віддану командирську і
лікарську майстерність під час боїв у Нижній Силезії Андрій Романович отримав
четверту нагороду – орден Вітчизняної війни 1 ст.
З нагородного листа:
«Майор медичної служби Соломко застосував
і впровадив у медично-санітарному батальйоні систему крапельного переливання
крові і рідин кровозаміщення. Його
практика послідовного переливання одному
і тому ж пораненому крові і рідини протягом 2-3 днів врятувала життя 15 тяжкопораненим
воїнам… За січень – березень 1945 року прийнято ранених 1651особу. Проведено
1770 активних хірургічних обробок і 200 операцій».
У ході Берлінської операції
військові частини дивізії вели бої за міста Койне, Носдорф, Форст. Брали участь
у взятті міста Котбус, форсували річку Шпрее.
Закінчилася війна для майора Соломка А.Р. у
Празі 9 травня 1945 року, але ще довго довелося боротися за життя поранених солдатів і офіцерів.
Повернувшись після війни у
Холми, Андрій Романович Соломко очолив районний
відділ охорони здоров’я, хірургічне відділення лікарні. Згодом став провідним
хірургом обласної лікарні.
Немає коментарів:
Дописати коментар