Поміщиця Максимова

   

        Після смерті Леонтія Ярошевицького холминський  маєток у 1859 році перейшов у володіння його сестри  пані Максимової. В цей час у Холмах невдоволення селян від поміщицького гніту надзвичайно загострилося. Прихід не менше жорстокої поміщиці привів до початку селянського бунту. Про ці події в газеті Олександра Івановича Герцена «Колокол», від 15 січня 1860 року, було написано: « По смерти известного жестокостью и экипажным заведеним помещика села Холмова, Сосницкого уезда, Черниговской губернии, Ярошевицкого, вступила во владение имением этим его сестра г-жа. Максимова. Крестьяне стали просить ее об облегчении прежней незаконной барщины, дававшей им только одну неделю свободную, после двух недель барщины, и о введении недельной, т.е. чтобы одна из двух недель им принадлежала. Максимова отказала им и вызвала полицию в имение, которая раздражила своими мерами народ и вызвала своим донесением губернатору  чиновника его Полторацкого. Губернатор Шабельский, в свою очередь вызванный донесением Полторацкого в сопровождении жандармского полковника Шульговского, прибыл и вызвал батальйон солдат. Все было безуспешно.
Да и быть не могло иначе, потому что собственно помещица и начальство бунтовали, а люди просили надлежащего, законного. Тогда губернатор принялся сечь, сажать в тюрьму, ссылать, и таким образом победил безоружных. Достоинство и славу подвига вменил себе  в бескорыстную награду, а вещественныя блага предоставил своим помошникам. Им досталось два фаэтона, 500 рублей и пара лошадей !!!».

     Так розпочалося  одне зі значних селянських повстань в Україні проти поміщицького свавілля напередодні скасування  кріпосного права. 21 серпня 1859 року проти поміщиці вийшло понад 1200 селян Холмів і сусідніх сіл. Прибула поліція була безсила і лише загострила становище. Для придушення повсталих були задіяні війська. У село прибула команда 4-го резервного батальйону Кременчуцького полку. Кріпаки не корилися, жадали здійснення своїх вимог. За наказом керівника  Сосницького повіту 22 серпня 1859 року в село Холми приїхали штабс-офіцер корпусу жандармів полковник Шульговський і чиновник надзвичайних доручень Полторацький  з рештою солдатів 4-го резервного батальйону.

     На  ранок 23 серпня 1859 року було намічено схід кріпаків містечка  Холми і навколишніх сіл. Але селяни зібралися о шістнадцятій  годині.  Полковник Шульговський  зачитав перед селянами витяг із закону, яким зазначалася сувора кара за непокору. Виступив свяченик, він також закликав своїх прихожан до покори. На майдані відбувся схід селян. Поруч були вишикувані 275 солдатів. Селяни діяли настільки згуртовано, а їхні вимоги були настільки принциповими, що офіцер не наважився дати команду на застосування сили при такій кількості солдатів. Про становище було повідомлено губернатору. Для посилення військової присутності губернатор негайно дав вказівку генерал-лейтенанту Байкіну                   відправити у село Холми два резервних батальйони – Полтавський з Новгород-Сіверська і Олександрійський з Чернігова.

     31 серпня додаткові війська підійшли до Холмів. Надвечір прибув сам губернатор. Першого  вересня о 8-й годині ранку за його розпорядженням військові зігнали усіх селян на майдан. Погрози і попередження полковника Шульговського знову не дали результату щодо примирення.

    У своєму донесенні Шульговський писав:

   «По прибутті начальника губернії селяни заявили йому, що повинуватися поміщиці не будуть і готові лишитися життя, ніж приступити до повинності. Переконання на них не діяли. Селяни в гурті, бунтуючи, повторювали : « Повинуватися не будемо!» . Через це самих азартних і двох чоловіків, що кричали,  було відділено від натовпу, щоб врозумити їх і переконати. Непіддатливість  змусила застосувати до цих чоловіків поліцейські методи. У цей час весь натовп в одну хвилину зняв до пояса сорочки і кинувся з вигуками:     «Карайте нас усіх, двох ми не віддамо!». Жандарми зупинили самих відчайдушних, а нижчі чини армійських батальйонів перегородили їм шлях…»

     Військові та жандарми жорстоко подавили бунт. Сім кріпаків і одну кріпачку було заарештовано і віддано до суду. При розгляді судом даної справи було зазначено, що дійсно становище кріпаків в економії Ярошевицьких було жахливим. Все ж Сосницький  суд не взяв до уваги виявлені факти знущань і суворо покарав непокірних. Засуджених кріпаків привезли до Холмів. Солдати знову зігнали селян на майдан і кат  розжареним інструментом таврував  покараних.

    Подальше подання про помилування  від заслання на каторжні роботи , подане на ім’я  царя Олександра II у 1860 році, було відхилене. Засуджених ще раз побили різками, закували в кайдани і відправили до Сибіру.

   Справа № 997 від 1861 року: «… Андрія Корха  і його дружину Зіновію Корх, Пантелеймона Андрійчика, Івана Шевчика, Андрія Савруя, Павла Корха, Федора Кириченка  відправити на каторжні роботи. Василя Мелашенка відправити на довічне поселення».

    Для розгляду селянських справ по  реформі звільнення селян від кріпацтва у 1861 році в повітах були створені так звані повітові мирові з’їзди (комісії). Очолював цю комісію голова ( як правило,  це були місцеві ватажки дворянства). Входили до її складу члени губернської присутності (чиновники, представники губернатора) і посередники ( представники від поміщиків). Головою комісії у Сосницькому повіті був Г.І.Маркович. Посередників  було чотири: М. М. Бобир ( з Данилівки), М. І. Товстоліс (з Шишківки), М.В. Полторацький ( з самої Сосниці) і І.М.Маркович ( з Шабалинова). Подіями в Холмах опікувався саме Полторацький.

    Ось як характеризував ці події член губернської присутності у «Черниговские воспоминания» 1861 – 1863 року:

    «Полторацький був поміщиком середньої руки, який отримав  вищу освіту в ніжинському ліцеї. Не дивлячись на освіту, люди такого типу мало чим цікавилися. Як посередник, Полторацький діяв неоднаково. Ділянка його посередництва була в маєтках великих поміщиків ( кн. Урусова, Закревського, гр. Толстого, Капніста, Скоропадського, Максимової та інших). Особливою зухвалістю виділялася Максимова. Через це два мирові з’їзди виїзджали в Холми. Полторацький вочевидь був схильний до мадам і видно, що її прикривав.

   … серед поміщиків різко виділялася знаменита Максимова ( по чоловікові, а по народженню – Ярошевицька), власниця Холмів, напружені відносини котрої до своїх селян, до виходу реформи 19 лютого 1861 року, були результатом крайнього загострення і після закону. Проміж усього у відносинах Максимової до селян  Полторацький  пасував і розгублювався. Справа в тому, що власниця Холмів сама по собі була дама жорстока і без ніяковіння була присутня при покараннях.

    Потім до цього особистого характеру поміщиці прибавився такий же «м’який» характер якогось грека Теотоки, котрого Максимова тримала у себе в Холмах. Пізніше говорили, що таку  жорстокість, котра  практикувалася у Максимової у відношенні до селян (до звільнення), Теотока застосував пристрасно до самої Максимової… Невдовзі за тим Холми перейшли у власність до Теотоки, а потім володіння були продані євреям».

     У 1860 році в Холмах проживало 1124 чоловіків і 1097 жінок. Закріпачення було настільки вкорінене, що процес виходу з кріпацтва тривав до кінця століття. Майнова дифференція ( виплата, відкуп згідно з угодою) тривала дуже довго. Лише на початок 1900-х років почали виділятися декілька багатих сімей ( куркулі).

    За уставною грамотою від 1 жовтня 1862 року холминські селяни отримували 165 десятин, 1200 квадратних сажень садибної землі і 1894 десятини, 1200 квадратних сажень інших угідь. Річний податок селян Холмів складав 3875 рублів 17 копійок. Сума викупу дорівнювала 64586 рублів 16 копійок.  Виплативши поміщику 1/5 цієї суми одночасно, селяни решту – 51668 рублів 93 копійки – повинні були повертати казні по 6%  протягом  49 років. Причому більшість селянських дворів були без тяглової худоби. У 1872 році на 1199 мешканців Холмів припадало всього 220 коней. У додаток до труднощів, у серпні цього ж року, спалахнула сильна епідемія холери.

    Містечко Холми у 1876 році входило до Радомсько – Холмсько – Жуковського  приходу Чернігівської єпархії. Настоятель священик Мойсей Каченовський, помічники його: священики Іоан Пулковський і Іоан Трусевич, псаломщики: 1-й – Данііл Громаковський, 2-й –  Григорій Громаковський і 3-й – Стефан Турбовецький.